Маршрутки здаються нам винятково прикметою новітніх часів. Цей вид громадського транспорту, що вирізнявся особливою строкатістю в 90-ті й на початку 2000-х, став невід’ємною частиною нашого сьогодення. Проте історія маршруток у місті почалася набагато раніше…

Ось такий знімок з архіву кам’янчанина Олега Миколайовича Мороза, зроблений у сімдесяті роки, зафіксував будівництво одного з мікрорайонів лівобережжя. Проте не менш цікавим є його передній план: легендарний 12-місний мікроавтобус RAF-2203 у ролі маршрутного таксі.

Своїми спогадами про тодішні маршрутки поділилися з нами деякі городяни, що, бувши студентами, користувалися цим видом громадського транспорту.

Отже, у місті в ті роки справді існували маршрутні таксі – мікроавтобуси ризького виробництва. Проїзд у них коштував відчутних як на ті часи грошей: якщо квиток на трамвай обходився у 3 копійки, на автобус – 5 копійок (а на «експрес» до лівобережжя, який ніде не зупинявся, навіть на дніпробудівському переїзді, – 20 копійок), то маршрутка коштувала аж 25 копійок. Як уточнив у коментарі до цієї публікації містянин Володимир Гвоздєв, автобус-експрес возив не за 20, а за 10 копійок (наче як подвійний тариф за швидкість 2х5 коп.), а маршрутка коштувала саме 20, а не 25 копійок.

Чи за розкладом ходили ці маршрутки?

Можливо, розклад і був, але реально мікроавтобус просто приходив, завантажувався та їхав – особливо коли студенти вирушали в інститут на заняття чи додому після навчання. В інший час маршрутки курсували рідше. На площі перед інститутом вони іноді – не в години пік – стояли і їхали, коли салон наповниться, доти ж можна було просидіти в маршрутці 10–15 хвилин. А от автобуси №3 та №10 ходили за розкладом.

Маршрутки зупинялися тоді лише на зупинках чи де завгодно?

Одні з них ходили уздовж затоки та інколи зупинялися на вимогу перед підйомом на Дніпробуд. Інші ж, що прямували з центру міста до переїзду і далі Дніпробудом до інституту, – зупинялися лише на зупинках, коли хтось із пасажирів там виходив.

За якими маршрутами вони курсували?

Один із маршрутів був від площі Леніна (сучасний майдан Героїв) до інституту. Інший маршрут ішов, ймовірно, від залізничного вокзалу вулицею Скаліка (нині Слісаренка) до тупика 1-го трамваю, потім униз повз авторемзавод до переїзду і далі до інституту – але ці маршрутки ходили рідше, ніж вищезгадані. Існував і маршрут від площі на лівобережжя: він об’їжджав мікрорайони, приблизно як зараз.

Насамкінець згадаймо, що іще в дев’яності роки серед різнорідних мікроавтобусів-«іномарок», які обслуговували міські маршрути, виділялися доволі пошарпані «Рафи», що курсували від площі ДМК до технічного університету. Це й були, напевно, останні представники маршруткового парку минулих часів. Можна припустити, що раніше вони належали до державного автопарку, а потім були приватизовані.

А що цікавого з історії маршруток пам’ятаєте ви, шановні читачі?

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram