50 років тому Придніпровський хімічний завод збудував табір "Алые паруса"
Півстоліття тому на євпаторійському узбережжі, неподалік відомого греко-скіфського городища "Чайка", постали стрункі будівлі новітньої доби – піонерський табір "Алые паруса" Придніпровського хімічного заводу. Відтоді антична спадщина тут стала сусідити зі спадщиною Кам’янського-Дніпродзержинська.
Як зазначав колишній головний інженер ПХЗ Юрій Іванович Кузовов у своїй книзі "Приднепровский химический завод", підприємство приділяло особливу увагу охороні здоров’я дітей, адже батьки працювали на шкідливому виробництві, й це могло відбитися на потомстві. Тому влітку всіх школярів прагнули оздоровити в піонерських таборах.
Цікаво, що "Алые паруса" були не першим табором Придніпровського хімічного заводу в цій місцевості. Ще в 1961 році завод збудував тут на узбережжі оздоровчий табір імені Олега Кошового на 520 місць. Згодом Міністерство середнього машинобудування, якому підпорядковувався ПХЗ, реквізувало цей заклад та значно розбудувало його – таким чином піонертабір тоді став дитячим санаторним комплексом цілорічної дії та загальновідомчого значення. Заводу ж запропонували збудувати новий табір, що й було виконано.
"В 1974 году пионерлагерь "Алые паруса" принял первую смену детей работников ПХЗ. Он имел 3 стационарных спальных корпуса на 240 мест каждый, а также клуб, столовую, административный корпус. Ежегодно, в том числе и зимой‚ в нем оздоравливалось до 900 школьников. Весной и осенью он служил домом отдыха для заводчан с детьми дошкольного возраста", – йдеться в книзі "Приднепровский химический завод".
"Алые паруса" стали не лише найважливішим рекреаційним об’єктом, а ще й непересічним витвором архітектури та монументально-декоративного мистецтва. Колись без знімків цього піонертабору не обходився жоден комплект листівок чи фотоальбом Євпаторії. На жаль, у дев’яності роки зусиллями крадіїв металу комплекс втратив значну частину свого багатого оздоблення.
Відомо, що на початку двадцять першого століття "Алые паруса" належали одному зі "спадкоємців" ПХЗ – державному підприємству "Смоли", – втім, кращі часи табору тоді вже лишалися позаду. А десять років тому його, як і увесь півострів, було захоплено країною-агресором.