Півстоліття тому на євпаторійському узбережжі, неподалік відомого греко-скіфського городища «Чайка», постали стрункі будівлі новітньої доби – піонерський табір «Алые паруса» Придніпровського хімічного заводу. Відтоді антична спадщина тут стала сусідити зі спадщиною Кам’янського-Дніпродзержинська.

Як зазначав колишній головний інженер ПХЗ Юрій Іванович Кузовов у своїй книзі «Приднепровский химический завод», підприємство приділяло особливу увагу охороні здоров’я дітей, адже батьки працювали на шкідливому виробництві, й це могло відбитися на потомстві. Тому влітку всіх школярів прагнули оздоровити в піонерських таборах.

Цікаво, що «Алые паруса» були не першим табором Придніпровського хімічного заводу в цій місцевості. Ще в 1961 році завод збудував тут на узбережжі оздоровчий табір імені Олега Кошового на 520 місць. Згодом Міністерство середнього машинобудування, якому підпорядковувався ПХЗ, реквізувало цей заклад та значно розбудувало його – таким чином піонертабір тоді став дитячим санаторним комплексом цілорічної дії та загальновідомчого значення. Заводу ж запропонували збудувати новий табір, що й було виконано.

«В 1974 году пионерлагерь «Алые паруса» принял первую смену детей работников ПХЗ. Он имел 3 стационарных спальных корпуса на 240 мест каждый, а также клуб, столовую, административный корпус. Ежегодно, в том числе и зимой‚ в нем оздоравливалось до 900 школьников. Весной и осенью он служил домом отдыха для заводчан с детьми дошкольного возраста», – йдеться в книзі «Приднепровский химический завод».

«Алые паруса» стали не лише найважливішим рекреаційним об’єктом, а ще й непересічним витвором архітектури та монументально-декоративного мистецтва. Колись без знімків цього піонертабору не обходився жоден комплект листівок чи фотоальбом Євпаторії. На жаль, у дев’яності роки зусиллями крадіїв металу комплекс втратив значну частину свого багатого оздоблення.

Відомо, що на початку двадцять першого століття «Алые паруса» належали одному зі «спадкоємців» ПХЗ – державному підприємству «Смоли», – втім, кращі часи табору тоді вже лишалися позаду. А десять років тому його, як і увесь півострів, було захоплено країною-агресором.