Небезпечний вміст ртуті, дифенілів та паразитів: як уникнути можливої шкоди для здоров’я при вживанні риби
Разом із рибою в організм потрапляють не тільки корисні речовини.
Існує думка, що через забруднення водойм у рибі повно металів та інших небезпечних речовин. Страх отруїтися може відштовхнути людину від вживання продукту.
При цьому, коли ви додасте деякі морепродукти у вашу тарілку, ви закриваєте потреби вашого тіла в поживних речовинах. У ній містяться незамінні жирні кислоти омега-3, які можуть знизити ризик серцевих захворювань та інсульту тощо.
Розбираємося, чи переважує користь можливу шкоду.
Що шкідливого може бути в рибі
Через забруднення водойм у наш організм разом із рибою можуть потрапити різні речовини. Риба поглинає їх із планктону та води, що проходить через зябра. А великі хижі водні мешканці отримують їх ще більше, оскільки їдять уже забруднену рибу.
Метали та хімікати
Уся риба містить метал ртуть. Позбутися її неможливо, навіть під час готування. Кількість речовини незначна і більшості дорослих здорових людей нічим не загрожує. Але може бути небезпечною під час вагітності та грудного вигодовування. Річ у тім, що навіть у невеликому дозуванні ртуть може зашкодити неврологічному розвитку плода, що перебуває в утробі матері, і немовляти. До наслідків ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) відносить проблеми з пам’яттю, увагою, дрібною моторикою.
Крім ртуті, в рибі можуть міститися поліхлоровані дифеніли – промислові хімікати. Вони були заборонені в 1970-х роках, проте все одно зберігаються в ґрунті та воді. У великих кількостях речовини теж можуть нашкодити немовляті та плоду.
Паразити
Разом із сирою або погано приготовленою рибою в організм людини можуть потрапляти паразити. Наприклад, круглі та стрічкові черви, трематоди.
Круглі черв’яки можуть прикріплятися до стінки кишківника, спричиняти нудоту, блювоту, діарею, сильний біль у животі. Стрічкові – здуття і спазми живота, втрату ваги й анемію. А трематоди можуть призвести до діареї та дискомфорту в животі. Деякі навіть мігрують і вражають серце та центральну нервову систему.
Паразити можуть спричиняти інфекцію – опісторхоз. Зазвичай вона протікає безсимптомно. Але в деяких людей через закупорку і запалення жовчних проток усе-таки можуть з’явитися ознаки: розлад шлунка, діарея, нудота, закреп, набряк обличчя, збільшення лімфовузлів, висип. Якщо не лікуватися, інфекція може зберегтися на 25-30 років. Це може призвести до збільшення печінки, запалення жовчного міхура і проток. А ці стани дослідники асоціюють із раком печінки та жовчних проток.
Алергени
У рибі міститься парвальбумін – білок, на який у людини може виникнути реакція гіперчутливості.
Проявляється алергія на рибу досить зазвичай:
- шкірний висип;
- нудота, біль у шлунку, блювота або діарея;
- нежить або чхання;
- головні болі;
- астма;
- анафілактичний шок – небезпечна для життя реакція, яка ускладнює дихання.
Як уникнути можливої шкоди від риби
На жаль, повністю уникнути потрапляння в організм токсичних речовин і алергенів навряд чи вдасться. Зате можна дотримуватися кількох правил, які допоможуть знизити ризики інфікування або отруєння:
- Купувати рибу в надійних постачальників.
- Під час купівлі оцінити зовнішній вигляд – не повинно бути слизу або губчастості, оскільки це свідчить про те, що риба зіпсувалася.
- Купувати рибу з низьким вмістом ртуті, наприклад анчоуси, сома, камбалу, окуня, минтая, лосося, форель.
- Якщо ви вагітні або годуєте дитину грудьми, намагатися не їсти понад 340 грамів риби на тиждень.
- Відмовитися від страв із сирої риби.
- Заморожувати рибу перед вживанням, оскільки це допоможе вбити паразитів. Температура при цьому має бути від -20 до -36 °C.
- Готувати рибу за температури не менше 62 °C.
- Після готування сирої риби обов’язково вимити дощечку і посуд, щоб на поверхнях не залишилися шкідливі речовини або паразити.
Чи варто повністю відмовлятися від риби
Виключати рибу з раціону чи ні – вирішувати тільки вам. Але дослідники, які вивчили низку метааналізів, вважають, що за помірного споживання потенційна користь вища, ніж можлива шкода. Та й рівні небезпечних речовин у рибі виявилися доволі низькими – аналогічними рівням у м’ясі, молочних продуктах і яйцях.