10 грудня 1981 року американський журнал The New England Journal of Medicine опублікував замітку про нове захворювання, яке призвело до загибелі 95 чоловік, переважно серед гомосексуалів. Пізніше ця хвороба, яку спричинює вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), отримала назву "синдром набутого імунодефіциту" (СНІД).

На сьогодні загально заведено називати цю хворобу – ВІЛ-інфекція, а її поширення у світі має назву пандемії ВІЛ/СНІДу. Україна наразі займає друге місце у Східній Європі за поширенням ВІЛ-інфекції. Офіційно в нашій країні станом на 1 січня 2024 року під медичним наглядом перебували 157 435 ВІЛ-інфікованих, з яких 118 348 отримували антиретровірусну терапію. Насправді ж, за підрахунками експертів, кількість ВІЛ-позитивних людей в Україні є більшою, бо про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих. При цьому рівень захворюваності у країні значно виріс у поточному році.

Як повідомила професорка кафедри сімейної медицини Ірина Волошин в інтерв’ю виданню Новини.LIVE, лише за пів року в Україні зареєстрували понад 5 тисяч нових випадків захворюваності на ВІЛ. Особливу тривогу медиків викликає той факт, що 20-30% з тих, у кого знайшли хворобу – це підлітки.

1 грудня, у Всесвітній день боротьби зі СНІДом, очільник Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук повідомив, що у Дніпропетровській області рівень захворюваності на ВІЛ є одним з найвищих в країні. За його словами, в області інфіковано близько 1 % населення. На обліку перебуває 29 269 людей із ВІЛ, серед яких 7 340 мають діагноз СНІД.

73 % хворих на Дніпропетровщині – це люди віком 30–49 років, з яких 65 % — чоловіки.

На розповсюдження хвороби впливає той факт, що під час війни значно зменшилася кількість обстежень на ВІЛ, а також суттєво обмежився доступ українців до профілактичних і лікувальних послуг. Особливо гостро проблема з діагностуванням та лікуванням ВІЛ стоїть у прифронтових та окупованих громадах.

Фото ілюстративне з інтернету