Улітку 1906-го – тобто 120 років тому – було завершено будівництво лазні для робітників Дніпровського заводу в Кам’янському. Її влаштування містилося серед вимог, висунутих заводоуправлінню робітниками на початку революції 1905 року, про що розповідається в книзі краєзнавця Ігоря Подзерка "Мой город" (2011):

"Баня была построена по настоятельным требованиям рабочих. В музее истории Днепровского металлургического комбината имени Ф. Э. Дзержинского хранятся "Заявления, представленные заводоуправлению выборными от рабочих Днепровского завода 1 февраля 1905 года". В 9-м заявлении требовалось "устройство бесплатных удобных бань вне завода для рабочих и их семей". Нужно отметить, что бывший директор-распорядитель завода И. И. Ясюкович, с 1903 года живший в Петербурге, будучи избранным председателем Правления Южно-Русским Днепровским Металлургическим Обществом, признал это требование справедливым и выделил деньги на строительство. В кратчайший срок, летом 1906 года здание было построено. Красивое снаружи и удобное внутри. Были в этой бане и деревянные лавки с жестяными тазиками-"шайками", и душ, и парикмахерская. А утолить жажду можно было шипучей и немного хмельной "бузой", которую варил из пшена турок Фейзула".

Лазня постала на крутому схилі між Верхньою колонією та заводом, давши назву Банному спуску – одній із вулиць старого Кам’янського, нині не існуючій. Ішов Банний спуск від сучасного супермаркету "АТБ" на вулиці Соборній (пам’ятного багатьом містянам як магазин "Новинка") в бік металургійного заводу. Саме тут, за нинішнім трамвайним кільцем "ДМК", і розташовувалася ця ошатна будівля. Знесли ж її, очевидно, на початку вісімдесятих при масштабній реконструкції комбінату і всього прилеглого району.

Донедавна кам’янчанам був відомий лише один знімок лазні, публікований і в книзі Подзерка, і в численних інших роботах з історії міста різних авторів. Проте днями світ побачив нову книгу "Альбом видів Дніпровського заводу та Заводського поселення. 1888–1918", яку впорядкував відомий краєзнавець Олександр Слонєвський. Серед близько восьмисот уміщених тут ілюстрацій можна знайти й фотографію без підпису, яка при детальному розгляді виявляється знімком тієї самої лазні, лише з протилежної її сторони.

Цей знімок ми й публікуємо тут із дозволу автора. На відміну від екстремального рельєфу Банного спуску, зворотний бік лазні (за своєю архітектурою обидва фасади були цілком ідентичні) виходив на рівно спланований майданчик, де розташовувалися кілька тупиків заводських під’їзних колій.

Ліворуч на фото височіє гарний цегляний димар, який, певно, належав банній котельні. А праворуч угорі видно найвіддаленішу споруду з комплексу заводського товариства споживачів – двоповерховий свинятник, у якому існував, зокрема, спеціальний підйомник для тварин.

Збоку від залізничних колій на цьому ж майданчику стояла ще одна примітна будівля – заводська хімічна лабораторія. На її знімку у виданні "Опис Дніпровського заводу…" 1908 року можна побачити те саме свиняче помешкання на узвишші – це й дало нам ключ для опізнання краєвиду лазні та привід для сьогоднішнього допису.