Сьогодні, 6 квітня, виповнюється 95 років від дня народження Тараса Григоровича Довженка (1931–2020), заслуженого архітектора України, автора планувань та окремих обʼєктів у багатьох містах країни, одного з основних творців лівобережної частини міста й головного архітектора проєкту дев’ятого мікрорайону – найпершого і найцікавішого на лівобережжі.

Народився він у Києві в родині видатного художника-монументаліста Григорія Довженка та педагогині, керівниці дитячих закладів освіти Наталії Успенської. У ранньому дитинстві від батька отримав перші уроки малювання.

На початку війни Тарас з мамою були евакуйовані до Таджикистану. Тут через важку хворобу мати надовго потрапила в лікарню, а хлопець опинився у дитячому будинку, який курсував по різних містах і селищах. Згодом Тараса розшукав та забрав до родини його дядько. Мама ж так і не вийшла з лікарні та померла влітку 1945 року. Того ж літа було демобілізовано батька, і вони разом повернулися з Таджикистану до Києва.

Тут хлопець закінчив художню школу та, під батьковим впливом зацікавившись професією архітектора, вступив до Київського державного художнього інституту на архітектурний факультет.

Разом з тим Тарас постійно займався малюнком та живописом. У студентські роки багато працював з батьком та його колегами у Новій Каховці над оздобленням будівель міста. Експерименти з формами, ліплення і різьблення орнаментів по сирому тиньку та сграфіто стали першим реальним проєктом, у якому брав участь молодий студент.

У 1956 році Тарас Довженко успішно закінчив інститут, отримавши диплом архітектора-художника. Далі він працював у Київпроєкті, а також з 1964 по 1967 роки вчився в аспірантурі Академії архітектури України. У 1967 році був призначений головним архітектором майстерні № 1 Київського науково-дослідного та проєктного інституту містобудування.

Відтоді він протягом кількох десятиліть брав безпосередню участь у проєктуванні Дніпродзержинська, особливо його нової, лівобережної частини, опікувався вирішенням найважливіших містобудівних питань. Архітектори міста запам’ятали його не лише високопрофесійним фахівцем, але й винятково доброзичливою людиною, працювати з якою було легко, натхненно та результативно.

Тоді, в 1971 році, у зв’язку з будівництвом лівобережжя міський відділ Укрміськбудпроєкту було прийнято до складу КиївНДПІмістобудування. Колектив новоствореної проєктної установи формувався під керівництвом Тараса Григоровича Довженка, який у 1975 році став і головним архітектором столичного інституту. Усі головні концепції генерального плану лівобережної забудови були прийняті за його безпосередньою участю. Майстерня, очолювана Довженком, неодноразово виконувала завдання для міста.

У 1974 році проєкт планування та забудови лівобережної частини Дніпродзержинська, розроблений КиївНДПІмістобудування під керівництвом Довженка, було відзначено премією на щорічному огляді-конкурсі кращих проєктів, організованому Держбудом УРСР та Спілкою архітекторів України за дорученням Ради Міністрів УРСР.

Наголошувалося, що об’ємно-просторове рішення нової частини міста було задумано цікаво, з урахуванням прогресивних вимог містобудування та ансамблевості забудови. А дитячі дошкільні заклади та школи району, спроєктовані спеціально для міста Київським зональним науково-дослідним і проєктним інститутом експериментального проєктування, стали новими типами навчально-виховних закладів у країні.

Систему культурно-побутового та торговельного обслуговування населення мікрорайонів передбачалося вирішити шляхом організації укрупнених центрів у зонах зосередження пішохідних і транспортних потоків. Громадсько-торговельні центри мали розміщуватися у зелених зонах між мікрорайонами, замикаючи перспективи бульварів, що виходять на набережну.

У цей же період Довженко стає головним архітектором проєкту 9-го мікрорайону лівобережжя. Цей найперший та найвиразніший з архітектурного погляду мікрорайон зрештою став і єдиним із реалізованих, спроєктованих киянами, решту ж забудови лівобережжя проєктували вже місцеві фахівці. Прикметно, що в 1973 році Держбуд УРСР затвердив 9-й мікрорайон у числі показових житлових комплексів, споруджуваних у 39-ти містах республіки.

Тож архітектурна історія лівобережжя повністю пов’язана з іменем Довженка. Був він і в числі співавторів однієї з останніх цікавих будівель району – лівобережної церкви, збудованої уже в дев’яності роки замість планованого раніше на цій ділянці Палацу піонерів.

Із 1999 року митець проживав у місті Бостон (США). У цей час він багато подорожував та малював. Його художні роботи – графіка, пейзажі, натюрморти, портрети – зберігаються в родині та приватних колекціях у різних країнах світу. Є серед них і краєвиди Кам’янського-Дніпродзержинська, для розбудови якого так багато зробив Тарас Григорович Довженко.

За допомогу в підготовці допису автор вдячний мистецтвознавиці Лізі Євсєєвій та дочці архітектора Олені Довженко