Цьогоріч виповнилося 35 років відтоді, як Дніпродзержинська філія КиївНДПІмістобудування завершила розробку проєкту нового, четвертого мікрорайону лівобережжя. Було це в 1987 році, з 1988-го будівельники розпочали прокладати тут інженерні комунікації, а в 1989-му постали вже перші житлові будинки мікрорайону.

4-й мікрорайон забудовувався на північний захід від уже існуючого 2-го, за бульваром Героїв, який став найширшою вулицею міста: 240 метрів між осями проїжджих частин і 300 – між будинками. Більшість забудови мікрорайону припала вже на початок дев’яностих: сьогодні про це нагадує назва бульвару Незалежності, перші будинки якого звели в 1991 році.

Непевні часи наклали свій відбиток на історію четвертого мікрорайону та лівобережжя загалом. Не було споруджено численні об’єкти соціально-культурного призначення. У проєктах лишилася транспортна інфраструктура, зокрема – прилегла лінія швидкісного трамваю на правий берег, а також автомобільний міст, який мав поєднати бульвар Героїв із одинадцятим і десятим мікрорайонами, подібно до мосту біля кіноконцертного залу «Мир».

За бульваром Незалежності навпроти 4-го мікрорайону було запроєктовано 6-й, а навпроти сусіднього 5-го – 7-й, у якому планувалося збудувати величезний лікарняний комплекс. 8-й мікрорайон за ними передбачався замикаючим забудову лівобережжя з північної сторони – так само, як 1-й мікрорайон замикає її з протилежного боку. Піщану основу під усі ці райони було вже намито, а в шостому мікрорайоні навіть почали зводити перші житлові будинки – втім, на тому справа й закінчилася.

Але повернімося до четвертого мікрорайону. За проєктом він був поділений на чотири частини з укрупненими, поліпшеними дитячими ігровими містечками та малими архітектурними формами. Для відпочинку мешканців району в його центрі планувався сквер із необхідними спорудами, дитячими майданчиками, алеями для прогулянок. Проте цієї мети не було досягнуто.

Поряд спорудили дві великі школи: № 43 (нині – дитячо-юнацька спортивна школа № 1) та № 44, об’єднані в комплекс спільним плавальним басейном. Цікаво, що у школах тут передбачалися всі потрібні автономні приміщення й споруди для дітей «нульових класів»: ігрові майданчики і кімнати, спальні тощо. Усе тут у них мало бути так, як і в дитячому садку. Обидва дошкільних заклади мікрорайону теж було спроєктовано та збудовано з басейнами.

Примітними ознаками району стали напівбудки телефонів-автоматів. У 90-ті й на початку 2000-х років нові мікрорайони лівобережжя – четвертий і п’ятий – були майже не телефонізованими, тож такі автомати слугували основним засобом зв’язку для тисяч родин. Через це телефонів тоді не чіпали навіть найзавзятіші з-поміж місцевих вандалів…

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram