Фото з альбома «Город пламенных зорь Днепродзержинск» 1976 року

У 1968 році в Соцмісті поряд із катком зі штучною кригою, відкритим роком раніше, та Палацом «Хімік», що тоді лише будувався, постає кафе «Льдинка».

Його стильна, наповнена світлом будівля стала одним із видатних архітектурних об’єктів міста шістдесятих років. Суцільне скління ніби сполучало інтер’єр кафе із зовнішнім простором. За спогадами містян, стеля зали була опоряджена блискучими скельцями, а стіна – різнобарвними камінцями.

Дещо згодом, у 1971 році, видатний український художник Валерій Ламах – автор мозаїчного панно «До Сонця» на головному фасаді «Хіміка», розпису «Життя» в його інтер’єрі та мозаїчної плити фонтана «Круг знаків» перед палацом – оздоблює будівлю кафе смальтовою мозаїкою «На льоду», де на блакитному іскристому фоні кружляли п’ять дівчат-ковзанярок.

Поруч із кафе було збудовано декоративний басейн із трьома водограями, чашу якого повністю виклали яскравою мозаїкою із вписаними силуетами риб. Хто був автором цієї роботи, нам не відомо. Ймовірно, мозаїку міг створити інший відомий митець – Ернест Котков, який разом з Ламахом працював над оформленням Палацу «Хімік», виконавши там вітраж «Наука» та мозаїку «Мистецтво» на парковому фасаді.

Як і багато інших подібних закладів міста, кафе «Льдинка» не пережило дев’яностих. Згодом будівлю було реконструйовано під нічний клуб, внаслідок чого вона цілком втратила свою архітектурну виразність та головну окрасу – панно «На льоду». Усе це лишилося тільки на поодиноких знімках.