У 1956 році на Дніпрі неподалік міста розпочалося грандіозне будівництво Дніпродзержинського гідровузла. Роком його народження став 1963-й, коли навесні – спочатку за тимчасовою схемою – було запущено шлюз, восени розпочалося наповнення водосховища, а в грудні увійшли в експлуатацію перші гідроагрегати електростанції.

До складу цього комплексу увійшов і житловий район енергетиків, який почали будувати разом із ГЕС. На верхньому плато Романківського мису, на місці курних та кривулястих сільських вулиць з їх старожитніми хатками й садочками – вулиць Стаханова, Громова, Кравченка, Річкової – переможно зростали квартали нового району міста.

Житломасив Дніпродзержинської ГЕС, як і сама електростанція, зводився управлінням «Дніпробуд», звідси й походить сучасна назва району.

Повністю впорядкований, обладнаний усіма інженерними мережами район забудували переважно 3–5-поверховими будинками, у зовнішньому оздобленні яких широко використали колір. Білі цегляні стіни будинків, прикрашені вставками та візерунками з червоної цегли, дахи із червоної черепиці у поєднанні з теж червоноцегельними коминами – усе це надало забудові неабиякої краси та виразності.

Багато уваги приділили й зеленим насадженням. З боку Дніпра було висаджено суцільний парк, що спускається до річки. Увесь район оперезали зелені захисні смуги. Усередині кварталів було розбито сквери та посаджено різні породи дерев, облаштовано мальовничі зони відпочинку. При цьому максимально використали існуючі насадження колишніх сільських садиб.

Один із куточків нового району і потрапив на це фото. Зроблене воно в 1962 році, раніше від завершення будівництва гідровузла, тож на ньому ще не «селище енергетиків», а «селище будівельників ГЕС». На вулиці, яку зможуть легко впізнати мешканці Дніпробуду, пішохідна доріжка якраз оминає одне із дбайливо збережених дерев старого Романкового. Того дерева давно вже немає – а плавкий вигин тротуару на цьому місці існує й донині.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram