Квартали БКХЗ у Кам’янському – тріумф українського мистецтва
Фото М. Медлінського з газети «Дзержинець» від 2 листопада 1952 року
У п’ятдесяті роки остаточно складається неповторний архітектурний ансамбль центральної частини Кам’янського-Дніпродзержинська. На головних вулицях постають величні багатоквартирні будинки з пишним оздобленням, де використовувались і елементи українського народного мистецтва.
Найяскравіше в місті вони втілились у житловій забудові для робітників, службовців, інженерів і техніків нового потужного підприємства – Баглійського коксохімічного заводу, який став до ладу в 1952 році.
Фото з газети «Дзержинець» від 16 листопада 1952 року
Лишень за кілька років, протягом першої половини 50-х, у центрі міста постали два великих квартали, розділені вже існуючими високовольтними лініями. Перший з них – у вигляді п’ятикутника між вулицями Новою Запорізькою (згодом – проспект Леніна, Свободи), Ленінградською (проспект Аношкіна, Відродження) та Мінською (Шепетова, Кобзарська). Другий – прямокутний у межах вулиць Запорізької, Ленінградської, Медичної та Миру.
В обох кварталах розташувалися ошатні будинки, що несуть у собі як суто архітектурні деталі українського бароко – фігурні щити, башточки, круглі віконця, – так і мотиви народного декоративно-ужиткового мистецтва: орнаменти, куманці, «дерева життя». Варто зазначити, що у забудові знайшли своє використання як індивідуальні, так і типові проєкти, перероблені відповідним чином.
Фото з газети «Дзержинець» від 6 липня 1952 року
Окрім житлових будинків, було зведено три дитячих дошкільних заклади: один у нижньому кварталі та два у верхньому. У 1952 році відкрилася школа № 2, побудована за типовим, але чудово «збагаченим» проєктом: тут з’явилися й чотириколонний портик, і рельєфний декор фасадів, – усе знову ж таки витримане в українському стилі. Перед школою влаштували затишний сквер.
Який вигляд мав цей район у пору своєї юності, ми можемо спостерігати у відомому фільмі «Висота», що знімався у місті в 1956 році. Із балкона триповерхового будинку на розі Медичної та Миру спускається Коля Пасічник – персонаж Миколи Рибникова, повз забудову БКХЗ їдуть вантажівки з людьми на відкриття новозбудованої домни, а ще одна машина підбирає головного героя біля тієї самої школи № 2.
Не оминули увагою цю видатну забудову й професійні дослідники. Ось що зазначили про нижній квартал фахівці Київської філії Всесоюзного науково-дослідницького інституту теорії архітектури та містобудування в 1989 році:
«Квартал жилых домов запроектирован с мастерским использованием и рациональной переработкой существующих в то время типовых проектов, а также созданием оригинальных малых форм – оград с коваными воротами и калитками, подпорных стенок, пергол, цветников и клумб. Главным достоинством объемно-пространственной композиции квартала является то, что все разрывы и видовые внутренние перспективы замыкаются путем тщательно выверенной постановки жилых домов в серединной части квартала».
(«Перечень архитектурных объектов советского периода, предлагаемых для включения в «Свод памятников архитектуры и градостроительства Днепропетровской области»)
Та підсумували: «Квартал является одним из наиболее удачных примеров привязки и рациональной переработки типовых проектов в архитектуре послевоенного времени».
