Місяць лютий в історії Камʼянського – багатий на різноманітні події. Зокрема, 22 лютого 2014 року було знесено головний міський памʼятник Леніну, а 17 лютого 2016 року перестав існувати монумент Дзержинському.

Там, де в другій половині п’ятдесятих стояли скульптури «невільників» Мікеланджело, а потім статуї будівельників – робітника й робітниці, – перед міськими Дошками пошани, згодом знесеними, в 1958 році постав пам’ятник Леніну авторства видатного скульптора-кам’янчанина Івана Гавриловича Першудчева. Із такої нагоди Транспортну площу, на якій було збудовано монумент, того ж року перейменували на площу Леніна.

Його постать, виконана з кованої міді на сталевому каркасі, стояла на п’єдесталі з червоного граніту. Зробивши крок уперед, вождь зосереджено вдивлявся в містян, що сновигали повз нього у своїх повсякденних клопотах. Під лівою рукою він тримав плаща, а правицею ніс кашкета, який здалеку скидався на круглу хлібину. Деякі дотепники, вочевидь по-антирадянському налаштовані, подейкували, що Ленін несе ці речі на базар продавати, тим більше й напрямок до центрального ринку відповідав.

За увесь час існування пам’ятника найпомітнішою зміною довкола нього був терміновий благоустрій території, проведений у 1976 році: якраз тоді в місті було встановлено бюст найвідомішого земляка, а площі біля першого Ілліча не годилося виглядати скромніше, ніж біля другого.

Події ж зі знесенням монумента, позначені неабиякою суспільною напругою, і по десятьох роках добре пам’ятають багато містян. Ще тривалий час після того на площі лишався постамент, а потім не стало і його. Нині на цьому місці влаштовано велику квадратну клумбу.

Автором пам’ятника Дзержинському в тодішному місті його імені на Дніпрі став знову-таки скульптор Першудчев, який розробив проєкт цього монумента ще в 1958 році.

Складові частини пам’ятника відливали з бронзи на Дніпровському металургійному заводі. Монумент було збудовано на новоствореній площі біля виконкому міської ради та відкрито, як і цю адмінбудівлю, в 1967 році. Розрахований на сприйняття з усіх боків, співмірний масштабам площі, монумент стояв на ній, як шахова фігура на дошці.

Багатофігурні барельєфи у нижньому поясі п’єдесталу зображали (у тому числі в алегоричній формі) революцію та боротьбу за радянську владу, у верхньому – відбудову й розбудову народного господарства після громадянської війни.

Він перестав існувати в лютому 2016 року. Колосальний монумент розбірці не піддався, тож його просто розрізали автогеном. Іще кілька тижнів за допомогою спецтехніки розбивали залізобетонне осердя пам’ятника та квадратний цоколь, а потім місце колишнього монумента заклали тротуарною плиткою. Таким чином місто позбулося обох ідеологічних пам’ятників радянської доби.