У численних мозаїк Кам’янського-Дніпродзержинська є цікава особливість. На жодній з них не було таких символів, як радянські зірки з серпами й молотами, портрети вождя абощо, – того, чим нерідко «грішили» автори багатьох творів монументального мистецтва згідно з ідеологічними настановами свого часу.

Зокрема, оце велике мозаїчне панно оздоблює будинок на проспекті Тараса Шевченка, колишній вулиці Сировця. Твір, присвячений темі материнства й дитинства, – одній із традиційних у тодішній монументалістиці, – виконано зі смальти, тобто шматочків спеціального кольорового скла, в техніці «кесонної» мозаїки: панно виготовлялося в майстерні у пласких ящиках-кесонах окремими квадратними частинами, які потім монтувалися на стіні будинку.

Хто ж створив цю роботу? За спогадами художника Олександра Чегорки, її авторами було подружжя митців Василь і Калина (Клавдія) Стефаненки. А єдина інформація, яку нам вдалося знайти про них, міститься у довіднику «Художники Днепропетровщины» 1991 року:

Чи не першу літеру їхнього прізвища зашифровано в обрисах мозаїки? І, можливо, хтось із читачів знає більше про художників Стефаненків та їхню творчість – а якщо так, то розкажіть, будемо вдячні.

Сам же будинок цей було зведено ще на початку тридцятих років, а свого сучасного вигляду він набув унаслідок реконструкції, виконаної будівельним управлінням тресту «Дніпродомнаремонт» у 1982 році. Очевидно, в ході цих робіт будівля й дістала з боку вулиці своє облицювання керамічною плиткою та, власне, мозаїчне панно, яке стало окрасою цієї частини проспекту.

Раніше ми повідомляли:

• Сграфіто на вулиці Широкій: хто був його автором
• Найбільша мозаїка в Кам’янському: хто її створив