На вулиці імені композитора Миколи Лисенка, колишній Бесєдова, стоїть простора чотириповерхова будівля з великою концертною залою – Кам’янський обласний музичний коледж.

Збудував його Придніпровський хімічний завод – найвпливовіше містоутворююче підприємство Дніпродзержинська другої половини ХХ століття. Своєю появою заклад завдячує двом видатним людям в історії міста: голові міськвиконкому Миколі Михайловичу Ктітарєву та директору ПХЗ Михайлу Прокоповичу Аношкіну.

Тоді, в 60-ті роки, у місті налічувалося вісім дитячих музичних шкіл. Проте їх випускникам було дуже важко продовжити навчання, адже ні в обласному центрі, ні в інших містах потрапити в училище було практично неможливо. Тож Аношкін під час однієї із зустрічей з Ктітарєвим запропонував побудувати музичне училище в місті.

Так, з ініціативи легендарного директора ПХЗ, і з’явилося це училище, споруджене управлінням будівництва підприємства за типовим проєктом та відкрите в 1967 році.

Для заснування училища необхідна була постанова Ради Міністрів. Тож будівлю розпочали будувати під виглядом загальноосвітньої школи. А щоб затвердити штати для музучилища, Аношкін особисто їздив до Москви і зустрічався з Міністром культури СРСР Катериною Фурцевою. Мету було досягнуто.

Будівництво училища. На цей знімок потрапив один із відселених будинків колишньої вулиці Жуковського, використовуваний робітниками для своїх господарських потреб. Вулиця Жуковського – кривувата, напівсільського вигляду, з рідко розташованими хатами, із розлогими садками та городами – піднімалася від сучасного проспекту Аношкіна до району Палацу будівельників. На честь якого саме Жуковського – поета чи «батька російської авіації» – вона була названа, нам не відомо.

У середині 70-х будівлю училища оздобили карбованими композиціями з міді. На сценічній коробці, над вестибюлем, були два співаючі обличчя, – одне в фас, інше в профіль, – із мідними ж драпіровками по боках. Праву частину фасаду прикрашала фігура дівчини зі скрипкою, виконана в такій самій техніці. За нових часів завдяки крадіям кольорового металу зникли спершу два обличчя, а згодом і драпіровки. Мідна дівчина спочатку позбулася однієї руки, а потім і зовсім перестала існувати.

Натомість у вестибюлі коледжу збереглися чудові сграфіто на тему різних видів музичного мистецтва, а також бюст композитора зі світовим іменем Петра Ілліча Чайковського, нащадка козака Чайки з-під Кременчука.

Читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram