Фото з архіву Олександра Слонєвського. Зводиться будинок на Проєктній вулиці (Галини Романової), 13, а за ним видно вже завершений на Проєктному провулку (вулиці Ковалевича), 3. Знімок зроблено зі споруджуваного будинку на вулиці Жилій (Сачка), 5, який замикає перспективу вулиці Галини Романової.

У п’ятдесяті роки остаточно складається неповторний архітектурний ансамбль центральної частини міста. На головних вулицях постає велична багатоквартирна забудова з пишним оздобленням і, що не менш важливо, з усіма комунальними зручностями.

Фото з книги «Дніпродзержинськ. 250 років» (2000)

Але найбільші будинки міста тих часів стоять дещо осторонь від головних магістралей. Ці велетні на понад 140 квартир кожен, зведені в 1957 році для працівників металургійного заводу, мають своїми адресами вулицю Ковалевича (тодішній Проєктний провулок) та вулицю Шепетова (тодішню Мінську). До тих пір у місті таких великих будинків ще не було.

Публікація в газеті «Дзержинець» від 11 серпня 1957 року. На знімку – 145-квартирний будинок на сучасній вулиці Ковалевича, 3 та його будівельники. Ліворуч видно тодішню огорожу 5-ї школи, праворуч іще немає сусіднього будинку на Галини Романової, 11:

«Далеко видно багатоповерховий 145-квартирний будинок, розташований по Проектному провулку. Своїм зовнішнім оформленням він прикрашує наше місто. Сотні робітників тресту і спеціалізованих організацій приклали багато сил, щоб металурги Дзержинки одержали хороші, зручні квартири.

На знімку ви бачите одних з кращих учасників цієї будови (зліва направо): покрівельник О. Соколов, муляр М. Курис, бригадир штукатурів Г. Бібік, муляр І. Бондаренко, столяр М. Сириця, тесляр М. Кулібаба.

Фото І. Василенка».

Будівництво 141-квартирного житлового будинку на нинішній вулиці Шепетова, 4. Фото з книги «Днепропетровщина» 1959 року.

Уже досить скромні за своїм декором – адже будувалися вже після історичної постанови «Про усунення надмірностей у проєктуванні та будівництві» 1955 року, – проте масштабні та монументальні, вони мають і свої «родзинки»: високі проїзні арки, звернені у бік проспекту, з металевими воротами гарного рисунка, а також круглі вікна в під’їздах на останньому поверсі. До речі, про повсякденне життя одного з цих дворів є розлогий спогад його колишнього мешканця Юрія Гітіна «Двор в «коробочке», який неважко знайти в Інтернеті.

Дивовижним чином ці двори в самому центрі міста дотепер зберегли невловимий дух минулої доби. Ось башточки типових сміттєзбірних пунктів. Ось залишки колишнього височенного димаря котельні. А ось відчайдушно стильна альтанка більш пізнього часу, схожа на металеве орігамі – у такій самій техніці було виконано колишню трамвайну зупинку на проспекті навпроти цього ж двору.

Протяжна ділянка, що відокремлює ці будинки від проспекту, теж цікава своєю історією. Найдавнішою будівлею, розташованою тут, є старий корпус школи № 5, збудований у 1936 році за типовим проєктом архітектора Олекси Повстенка, майбутнього автора реконструкції Капітолію в США. Згодом між житловими будинками й проспектом постануть: у 1962 році – новий корпус 5-ї школи; у 1963 – вузол зв’язку, в 1965 – кінотеатр імені Шевченка, найбільший в історії міста.

Фото з видання «Заводському району – 50» 1995 року. На задньому плані ліворуч – житловий будинок Баглійського коксохімічного заводу на розі проспекту й вулиці Шепетова, праворуч видно будинок на Шепетова, 4, з тією самою трубою котельні у дворі. 

Взагалі, масштаби тогочасного житлового будівництва металургійного заводу в цій частині міста вражають. За вищезгаданими двома в ті ж роки зводиться ще низка будинків, які завершують собою їхні квартали. На протилежній стороні вулиці Проєктної (згодом – Галини Романової) на місці старих хаток виростають перші в місті будинки, споруджені за новою технологією – з крупних блоків. По інший бік проспекту, біля центрального ринку, зводяться два великих цегляних будинки, між якими згодом буде збудовано перший міський універмаг, відкритий у 1963 році.