Як уже повідомлялося, будівля колишнього Палацу культури імені Горького в Кам’янському днями увійшла до Переліку об’єктів культурної спадщини, які набувають правового статусу щойно виявлених. З цієї нагоди згадаймо історію однієї з найцінніших пам’яток міста повоєнної доби.

Палац культури імені Горького (1954–1955) Придніпровського хімічного заводу в Дніпродзержинську було споруджено на основі проєкту архітектора М. В. Братцева.

Московський архітектор Михайло Васильович Братцев розробив цей проєкт для будівництва Палацу Перемоги у Златоусті на Уралі – власне, Палацу культури Златоустівського машинобудівного заводу, крупного збройового підприємства. Палац розпочали будувати ще під час війни – в 1944 році, в 1947 відбулося його відкриття. У 1948 році Палац Перемоги був визнаний кращим на Всеросійському конкурсі, а архітектор Братцев удостоєний Державної премії РРФСР.

У п’ятдесяті роки цей проєкт – величний та ошатний – застосовувався для будівництва Палаців культури підприємств атомної промисловості. Такі палаци було збудовано в Глазові – у 1951 році, Сарові (він же Кремльов, Арзамас-16) – у 1956, Сєверську (Томськ-7) – також у 1956, Лісному (Свердловськ-45) – в 1957, Озерську (Челябінськ-40) – в 1958.

Втіленням цього проєкту, з певною його переробкою, став і дніпродзержинський Палац імені Горького. Зокрема, замість двох середніх пілонів на фасаді постали стрункі колони, вікна третього поверху за ними зроблені арковими. Із західного боку палацу з’явилася простора тераса, оточена балюстрадою з вазами. Були й інші, менш помітні вдосконалення. Безсумнівно, ці зміни проєкту пішли будівлі лише на користь.

Отже, Палац імені Горького став третьою такою будівлею в СРСР та єдиною в Україні, неспростовним свідченням важливості Придніпровського хімічного заводу як одного з центрів радянського «атомного проєкту». Протягом наступних сорока років палац діяв за призначенням.

У дев’яності найзаможніше і найвпливовіше підприємство Дніпродзержинська перестало існувати. Із розпадом заводу палац декілька років залишався фактично без господаря, у 2001 його було прийнято на баланс одного зі спадкоємців ПХЗ – державного підприємства «Смоли», яке відремонтувало будівлю та повернуло заклад до життя. У 2008 році підприємство було змушене закрити Палац через неспроможність утримувати його в умовах економічної кризи. У 2016 році Мінпаливенерго, якому підпорядковувалося ДП «Смоли», дало згоду на передачу будівлі до комунальної власності міста. Палац було передано, відремонтовано (правда, при цьому втрачено низку архітектурних деталей), і наступного року в ньому відкрилася нова сцена Академічного музично-драматичного театру імені Лесі Українки.