Фото 1989 року

На початку тридцятих років минулого століття в Кам’янському за проєктом архітектора Володимира Заболотного було збудовано великий і величний Палац культури металургійного заводу.

А коли ж саме відкрився він? Різні автори і джерела називають 1931, 1932 та навіть 1933 рік. Останнім часом у краєзнавчих публікаціях нерідко зазначають дату 15 березня 1931 року. Не знаходячи їй ані підтверджень, ані спростувань, згадаймо історію знакової пам’ятки міста, якій сьогодні, ймовірно, виповнюється 95 років. Зрештою, таку масштабну будівлю могли відкривати й по частинах.

Володимир Гнатович Заболотний (1898–1962) – один із найвидатніших українських архітекторів ХХ століття, вчений, педагог та громадський діяч, засновник і президент Академії архітектури України. Найвідомішим витвором Заболотного стала будівля Верховної Ради, за яку митець у 1940 році був удостоєний Державної премії та призначений головним архітектором Києва.

Палац у Кам’янському був першою втіленою роботою архітектора, виконаною ним самостійно, а не в співавторстві. Як зазначають фахівці, в Палаці металургів планувально розділені клубна та видовищна частини – у межах однієї будівлі вони могли діяти автономно, маючи власні входи та вестибюльні групи з повним набором обслуговуючих приміщень.

Цей знімок із колишнього музею ДМК зафіксував будівлю ще в її первісному вигляді. Визначити ракурс неважко: фото зроблено з вікна тодішньої школи № 17, збудованої за типовим проєктом архітектора Олекси Івановича Повстенка та відкритої в 1936 році. Майже за рік до того, восени 1935-го, по вулиці пройшла лінія першого міського трамваю – нинішнього маршруту № 4.

Уже невдовзі, в 1940 році, палац було реконструйовано за проєктом архітектора Сергія Георгійовича Брусова. Будівля дістала оздоблення в стилі передвоєнної доби та збагатилася стильним восьмиколонним портиком. Наступного року Брусов виконав новий проєкт, який передбачав ще більше декорування будівлі в класичному дусі. Але цьому завадила війна, й палац, на щастя, лишився лаконічним.

Під час нацистської окупації в будівлі відкрився так званий Німецький дім, призначений для проведення дозвілля загарбників, а також німецького населення міста.

У повоєнні роки через гострий брак площі палац приростає численними прибудовами з боку стадіону, а в північній частині будівлі у 1958-му постає великий об’єм кінотеатру, потім названого "Прометей". Ця масивна добудова згодом стане фатальною для палацу, призвівши до його просідання та аварійного стану.