Лікарня Дніпровського заводу в Кам’янському, розташована на північно-західній околиці Верхньої колонії, відкрилася у 1889-му – в один рік із пуском підприємства. Таким чином вона стала найпершою лікарнею на території сучасного міста.

Як зазначається у виданні "Опис Дніпровського заводу…" (1908), уже в наступному, 1890 році вона прийняла більше 10 тисяч амбулаторних та понад півтисячі стаціонарних пацієнтів. Будучи відомчим, заклад обслуговував лише працівників заводу та їх родини. Лікування було безкоштовним.

Перша лікарняна будівля, звернена фасадом до Дніпра, побудована з жовтої київської цегли, містила в собі амбулаторію, аптеку з лабораторією, кімнати для чергових фельдшерів та інші необхідні приміщення. Друга будівля, розташована всередині території, становила собою головний, лікувальний корпус на 9 палат і 46 місць для терапевтичних та хірургічних хворих. Обидва ці корпуси були збільшені добудовами в 1904 році.

Зокрема, в новій прибудові до головної будівлі містилися операційний зал, дві перев’язочні та стерилізаційне відділення. Операційна та перев’язочні, окрім великих вікон, мали верхнє світло; устаткування відповідало сучасним вимогам. Будівлю було обладнано вентиляцією та пароводяним опаленням системи Кауфера.

Головний корпус поєднувався невеликим коридором із двоповерховою будівлею, в якій були кухня, кімната економки, склад та квартири фельдшерів, аптекарських помічників і акушерок.

Окремо та осторонь від інших було побудовано корпус інфекційного відділення на 28–30 ліжок. Пароводяне опалення тут було влаштовано з посиленою штучною вентиляцією, підігрівом та зволоженням повітря.

Крім цього, на території лікарні розташовувалися пральня з машиною "Прогрес" для мийки білизни, дезінфекційна камера з паровим котлом, лідник, сараї та літній барак для одужуючих. Вдалині від інших приміщень стояла покійницька.

У 1906 році в лікарняному містечку збудували пологовий будинок на 10 ліжок із двоповерховою прибудовою, де на другому поверсі розміщувалися кімнати для акушерок та сиділок.

У лікарні працювали 3 лікарі, провізор, 3 аптекарських помічники, 2 акушерки, 5 фельдшерів, 14 служителів, 3 сиділки та 5 осіб різної прислуги. Для роз’їзду лікарів і акушерок слугували спеціальні коні та дрожки. Усі відділення лікарні освітлювалися електрикою. Були також прилади для лікування електричним світлом.

За радянських часів лікарня стала 1-ю міською та значно розширилася. Вулицю, яка проходила між нею та ділянкою костьолу, було забудовано. До складу лікарні увійшли будівлі католицького притулку з його школою, будинок настоятеля, територія згорілого ще до революції зимового яхт-клубу за костьолом, а також колишній реабілітаційний заклад для воїнів Першої світової на Інститутській вулиці. Окрім цього, було розширено існуючі лікарняні будівлі та зведено нові.

На жаль, головний корпус довоєнної побудови сильно постраждав у війну та зрештою був розібраний. Натомість збереглася цікава заокруглена будівля на розі Архівної та Роберта Лісовського, витримана у такому ж стилі.

Багато років у лікарні працював відомий лікар, громадський та культурний діяч Олексій Васильович Коваленко. Колишня Поліклінічна вулиця, на якій розташована лікарня, нині зветься його іменем. А з 1983 року перша міська лікарня є спеціалізованим закладом, який надає психіатричну та наркологічну медичну допомогу.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram