Ми вже згадували про те, як у середині тридцятих Дніпровський металургійний завод за ініціативою директора Йосипа Манаєнкова збудував для своїх робітників гарний будинок відпочинку.

Завдяки містоутворюючому підприємству спадщина Кам’янського тих років могла збагатитись і ще одним видатним об’єктом – першим в області Будинком фізкультури. Про історію його проєктування розповідає архітектурна збірка Дніпропетровщини «Наша работа» 1936 року.

Як зазначає архітектор М. Г. Фішман у статті «Промышленная архитектура», присвяченій роботі Дніпропетровського відділення Промбудпроєкту, до проєктованих цією установою цивільних споруд належав створюваний уперше в області Будинок фізкультури заводу імені Дзержинського в місті Дніпродзержинську.

У двох варіантах будівлю спроєктували молоді архітектори Саповський і Федотов. Консультували авторів видатні архітектори Борис Кащенко та Генріх Швецько-Вінецький (у Кам’янському перший відомий як автор будівлі державного банку, другий – як проєктувальник соцміста азотно-тукового заводу).

Будинок фізкультури складався з зимового басейну для плавання, спортзалу та комплексу обслуговуючих приміщень. Кошторисна вартість будівлі становила близько півтора мільйона карбованців. Проєктування було завершено, і побудувати об’єкт намічалося вже в тому-таки 1936 році.

Проте далі в цьому ж збірнику сам архітектор Федотов ділиться новими обставинами. Він повідомляє, що розпочав проєктування третього варіанту будівлі плавального басейну та спортзалу в Дніпродзержинську.

Федотов нагадує, що разом із Саповським він спроєктував уже два варіанти цієї споруди, які дістали позитивну оцінку професора Коллі та інженера Зверинцева (найбільших тогочасних авторитетів радянської спортивної архітектури). Як інформує автор, третій варіант було викликано в основному зміною завдання за бажанням замовника: збільшення плавального басейну й спортгрупи, включення до будівлі додаткового дитячого басейну та спільне рішення стадіону з розвиненим спортивним ядром.

Архітектор наголошує, що будівля становить величезний інтерес як за своєю новизною, так і за значенням – як перший зимовий басейн у Дніпропетровській області. Він пояснює: проєктування виявило велику зацікавленість громадськості міста й робітників заводу, і до цієї споруди висуваються величезні вимоги.

«Автор приложит все усилия и способности, чтобы, решив безукоризненно функциональную сторону сооружения, дать наряду с этим достойный его значимости облик, выражающий его характер, радующий глаз и импонирующий пропорциональностью и жизнерадостностью советскому физкультурнику. Скульптуры, живопись, майолики, воздушность и незамкнутость интерьеров должны будут включиться в создание этого сооружения», – запевняє Федотов.

Але постати видатній споруді так і не судилося. Наближалися роки великого терору, який призвів до загибелі й страждань тисяч безневинних людей. У 1937 році було арештовано та згодом розстріляно талановитого директора металургійного заводу Манаєнкова, який так багато зробив для розбудови підприємства і міста. Така сама доля спостигла архітектора Саповського. А доля архітектора Федотова взагалі лишається невідомою.

На кілька десятиліть імена репресованих та знищених були викреслені з історії. Чи варто дивуватися з того, що від їхніх звершень і прагнень лишилися самі поодинокі згадки? А власний спорткомплекс із басейном Дніпровський металургійний завод побудує лише через 42 роки, у 1978-му.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram