Понад 45 років тому на Дніпробудівській вулиці, поряд із комплексом Дніпродзержинського індустріального інституту, постала будівля клубу «Полум’яні зорі», зведена спочатку як кафе «Студентське» або «Молодіжне» на 200 посадкових місць.

Як авторитетно говорить нам Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені Заболотного, індивідуальний проєкт споруди було виконано Дніпродзержинською філією КиївНДПІмістобудування. Авторами проєкту стали Анатолій Петрович Романенко, Сергій Іванович Васильченко, Володимир Іванович Томаш, Віктор Федорович Сушко.

За свідченнями очевидців, до будівництва, крім робітників тресту «Дніпродзержинськміськбуд», масово залучалися студенти вишу. Будівлю здали в експлуатацію 30 травня 1978 року.

Циліндричної форми, двоповерхова з підвалом, виросла вона зі східного боку навчального містечка інституту, неподалік відпочинкової території та міського пляжу. У комплексі закладу збудували літню терасу, декоративну підпірну стінку, майданчик, квітники, влаштували куточки тихого відпочинку, обладнані лавами.

З огляду на унікальність об’єкта висувалися підвищені вимоги до внутрішніх і зовнішніх оздоблювальних робіт, застосовувалися нові декоративні матеріали та конструкції. Відчайдушно стильними цікавинками будівлі стали залізобетонні гвинтові сходи в інтер’єрі й розлога тераса, яка наче виростає з єдиної воронкоподібної колони.

Перш ніж підросли довколишні дерева, з тераси відкривався величний краєвид Дніпра. Також на терасі було запроєктовано виразні, довгасті у висоту світильники, зрештою замінені звичайними парковими ліхтарями.

Огородження циліндричного двоповерхового об’єму будівлі повністю створили з металевих вітражів із заповненням склопакетами. Неабиякої харизматичності споруді надало й стемалітове оздоблення кольору бірюзи. Цокольний поверх, терасу, підпірні стіни, декоративні стінки входів і квітників облицювали колотими гранітними пластинами. Підлогу тераси, ґанки і східці виконали монолітними бетонними з декоративним мозаїчним шаром.

Нижні поверхні консолей будівлі, низ козирка над входом, косоури сходів та інші поверхні, не опоряджені склом або гранітом, оздобили декоративною кам’яною штукатуркою. Проїзди, тротуари та майданчики вкрили бетонними плитами та асфальтобетоном.

Не поступалися зовнішньому вигляду будівлі й інтер’єри. Глухі поверхні стін обідніх залів оздобили деревом. Підлоги виконали мозаїчними, типів «терацо» та «брекчія» – із включенням крупних обломів мармурових плит. Частину поверхні стін, підвісних стель, колони, ригелі й косоури покрили високоякісною декоративною штукатуркою на білому цементі та білій мармуровій крихті.

Підвісну стелю двосвітного залу виконали зі скла та склопластиків. Декоративну стінку бару обличкували гранітними колотими пластинами. Підлогу естради зробили паркетною. Перила сходів змонтували з нікельованих труб прямокутного перетину, поручні – з поліхлорвінілу, сходини дістали мозаїчне покриття, аналогічне покриттю підлог у залах. Декоративні штори залу другого поверху виготовили зі щільної тканини з тематичним рисунком.

Тривалий час клуб активно діяв за своїм призначенням, а потім доля виявилася до нього не такою прихильною. Зокрема, автор цієї публікації, з огляду на свій вік, уже не застав колишнього бурхливого життя закладу. Проте незважаючи на всі травми часу, ця надзвичайна будівля й нині багато в чому зберігає свій автентичний вигляд, достойний грамотного та дбайливого відновлення.

Наприкінці 2023 року в Україні побачило світ ґрунтовне видання – альбом-каталог «Крихка Спадщина. Архітектурний модернізм Українського Півдня та Сходу: кінець 1950–1980-ті» (упорядник і редактор Павло Кравчук), здійснене за підтримки Українського культурного фонду та Баухауз-Університету Німеччини й розраховане як на вітчизняного, так і на зарубіжного читача.

Єдиним об’єктом, представленим у цій книзі від Кам’янського, стало колишнє кафе «Студентське», воно ж клуб «Полум’яні зорі» – видатна споруда дніпродзержинських авторів, діамант зі спадщини сімдесятих, знаковий витвір архітектури часів найбільшого розквіту міста.