Фото Всеволода Тарасевича 1977 року

104 роки тому в Кам’янському було споруджено пам’ятник, з якого почалися архітектура та монументальне мистецтво України радянської доби. Цього дня згадаймо історію "Розкутого Прометея" – знакового монумента рідного міста.

Олексій Сокол, фото: Вікіпедія

Автором його став видатний художник та архітектор Олексій Якович Сокол (1873–1939). Талановитий уродженець Переяславського повіту Полтавської губернії після закінчення церковно-приходської школи навчався в реальному училищі в Києві, а згодом вступив за конкурсом до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. По закінченні – робота художником, створення і втілення проєктів розпису церков, проєктування громадських і промислових будівель. Потім навчання в петербурзькій Академії мистецтв у Рєпіна та Сєрова. Згодом Сокол відвідує чимало європейських країн – вивчає світову культуру, бере участь у виставках.

Будинок на Інститутській, 2

На конкурс до Кам’янського він надіслав ескізи розпису Свято-Миколаївської церкви і, як вважається, проєкт житлового будинку на нинішній вулиці Інститутській, 2. Ці роботи визнали найкращими. Автор отримує запрошення на Дніпровський завод, і з 1915 року доля його стає назавжди пов’язаною з містом.

Тут Олексій Сокол із двома учнями виконав розпис Свято-Миколаївського собору в стилі модерн. Розписи ці були зафарбовані у радянські часи, наприкінці 1980-х окремі фрагменти реставровано, але в основному собор розписаний заново. Серед інших робіт Сокола в місті – вже згаданий житловий будинок № 2 на вулиці Інститутській (1915), зведений німецькими та австрійськими військовополоненими; п’ятиповерхова частина адміністративної будівлі металургійного заводу (1916), прибудована до старого заводоуправління.

Головна контора Дніпровського заводу в Кам’янському

У 20–30-ті роки Сокол на посаді начальника будівельного цеху металургійного заводу зробить ще немало для забудови міста. Художник, архітектор, – а з "Прометеєм" виявив себе ще й як скульптор.

Двадцяті роки в Кам’янському, як і всюди в країні, починалися розрухою й голодом. Населення тут скоротилось у рази – багато мешканців, щоб вижити, покинули місто. Завод (напередодні Першої світової війни – найбільше металургійне підприємство тодішньої Російської імперії) перебував у запустінні та став до ладу лише в 1925 році. Тим дивовижнішою здається історія створення цього видатного пам’ятника.

Фото О. Кузьменка 1968 року

Радянська влада в Кам’янському встановилася 1 січня 1920 року. Невдовзі постало питання спорудження пам’ятника на братській могилі кам’янських більшовиків, загиблих у громадянську війну. Перепоховані вони були в центрі міста – на Базарній площі, перейменованій у Червону. Олексій Сокол запропонував ідею монумента у вигляді колони, увінчаної статуєю Прометея в розірваних кайданах, із факелом у руці й поверженим орлом біля ніг. Ідея дістала загальне схвалення, і автор почав розробку проєкту.

Губернська газета "Звезда" 6 травня 1923 року

Скульптуру було виліплено Соколом і потім відлито з чавуну (ливарник – Сергій Гречнєв) іще восени 1920 року, проте через важкі часи монумент вдалося спорудити лише в 1922 році та відкрити 7 листопада, до п’ятої річниці Жовтневої революції.

Фото з Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву

Під час нацистської окупації гітлерівці підірвали пам’ятник. Скульптура збереглася, хоч і була пошкоджена. Від переплавки її врятували працівники міського трамваю. На вантажній платформі вони доправили статую на територію трамвайного депо, де надійно сховали. Після вигнання нацистів монумент був відбудований і відкритий уже 1 травня 1944 року. Пропорції постаменту при цьому стали відчутно стрункішими. Також біля пам’ятника були поховані загиблі підпільники та учасники визволення міста.

Початок книги "Нариси історії архітектури Української РСР (радянський період)" 1962 року

Із часом "Прометей", пізнавши ще низку реконструкцій та влаштування вічного вогню, став справжнім символом міста, що відбилося й у геральдиці: він зображений і на радянській емблемі (1967), і на сучасному гербі, розробленому в 1998 році. Подальша доля монумента пам’ятна вже багатьом містянам: заміна скульптури в 2000-му; перевезення автентичного "Прометея" до музею історії міста; реставрація і зрештою встановлення на музейній території у 2009 році.

Фото з обкладинки журналу "Наука и жизнь" № 11, 1978 рік

Монумент "Прометей" у Кам’янському, як і належить справжньому витвору мистецтва, переріс ідеологічні рамки своєї доби та набув широкого загальнолюдського значення. Він уособив одвічну боротьбу за свободу від поневолення, світло знань і силу духу. В сучасній Україні цей символ зберігає свою надзвичайну актуальність, що промовисто засвідчив встановлений у 2025 році на чільній стороні постаменту тризуб із підписом "Вічна пам’ять героям".