Фото: тут колись починалася Планерна вулиця

Нині городяни та гості міста є свідками масштабної зміни топонімічного пейзажу Кам’янського. Уже найближчим часом мають піти в історію понад дві сотні старих назв вулиць, провулків та інших об’єктів у місті й селищі Карнаухівка.

Але вир історії здатен не лише міняти топоніми, а й розчиняти цілі вулиці. Одна з таких – Планерна, що існувала принаймні до п’ятдесятих років, проте на сьогодні не лишила по собі й сліду. Зрештою, звичайна вулиця старого міста, яка складалася з маленьких будиночків та садків і на місці якої переможно лягли нові впорядковані, багатоповерхові квартали повоєнного Дніпродзержинська.

Її півторакілометрова пряма лінія відходила перпендикулярно від вулиці Сировця (зараз проспект Тараса Шевченка) на місці будинку № 35. Далі вулиця Планерна йшла через нинішні території швейної фабрики та міськвідділу поліції. Минаючи помітну будівлю школи № 19 (нині – ліцей № 31), зведену в 1936 році, вона проходила під високовольтними лініями, тобто перетинала сучасний проспект Аношкіна.

Навскісно пронизуючи територію майбутньої лікарні № 9, пізнішу забудову вулиць Миру, Магнітогорської та 9-го Травня (сучасна сітка кварталів утвориться тут лише в п’ятдесяті роки), Планерна вулиця завершувалася біля Кам’янської залізничної вітки в районі нинішньої могили невідомого радянського солдата. Лише бетонна плита з невеличким пам’ятником під старою розлогою вербою нагадують тут, що Кам’янська вітка була останнім рубежем оборони міста в серпні 1941 року.

Звідки ж походила назва вулиці? Річ у тім, що довоєнний період у СРСР відзначався неабияким розвитком льотної справи, парашутизму та планеризму, пов’язаним з оборонно-масовою роботою Тсоавіахіму (із 1951 року – ДТСААФ). Держава готувалася до великої війни.

Не винятком було й Кам’янське. У 1930 році тут відкривається льотно-планерна станція. У 1935-му в міському парку постає 75-метрова, найвища в Україні парашутна вишка. Того ж 1935 року в Кам’янському створюється аероклуб, який згодом підготує чимало славетних льотчиків: під час війни його вихованці Василь Дригін, Семен Левчук, Йосип Сачко, Микола Логвиненко та Антоніна Худякова будуть удостоєні звання Героя Радянського Союзу, а Іван Степаненко стане двічі Героєм.

 

Тож назва вулиці була цілком у дусі часу. А з-поміж визначних будівель адресами по вулиці Планерній у довоєнні роки значилися вже згадана 19-та школа і, як не дивно, Палац культури металургів.

Частина Планерної, прилегла до вулиці Сировця, проіснувала до середини 70-х, коли на її місці збудували комплекс із двох житлових будинків № 33 і № 35 (здані в експлуатацію у 1976 році) та протяжної будівлі кафе і промтоварного магазину (№ 33А, 1977 року). Останній шматочок вулиці між будинком № 35 і швейною фабрикою було знесено наприкінці сімдесятих при розбудові підприємства.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram