(Перша частина – тут)

У тому-таки 1955 році відкривається величний Палац імені Горького, за ним облаштовується гарний парк із літнім театром. «Горьківську» тему продовжила назва продовольчого магазину «Буревісник» у великому будинку навпроти. У будинку нижче від «Буревісника» містився хлібний магазин, а між ними й досі зберігся бетонний фундамент колишнього овочевого павільйону.

Біля нової трамвайної лінії постає квартал із п’яти заводських гуртожитків – ошатних, достеменно палацового вигляду, – та вже згаданої тут їдальні. У єдиному нині вцілілому з них розташована школа мистецтв № 1, заклад із довгою історією та вагомими здобутками. Окрасою його є концертна зала з вітражами, які відображають музичне мистецтво різних часів і народів, та барельєфом на сцені.

Принагідно згадаймо, що в 1967 році Придніпровським хімічним заводом було збудовано міське музичне училище, розташоване неподалік Горплощадки.

У середині п’ятдесятих уздовж проспекту виростають монументальні багатоквартирні будинки авторства дніпропетровського архітектора Вадима Горбоносова з того ж Облпроєкту. Цікаво, що спочатку Горбоносов та його колега Іван Заїченко представили для тутешньої забудови проєкти невеликих, відірваних один від одного будинків, проте вони були відхилені містом як невідповідні головній міській магістралі.

У 1957 році вводиться в експлуатацію школа робітничої молоді № 4, збудована за знов-таки досить рідковживаним типовим проєктом на 880 учнів авторства архітекторів Чалдимова і Степанова (за цим же проєктом у 1958 році зведено школу № 37 у Соцмісті АТЗ). А вже наступного року в її будівлі відкривається школа № 36, спочатку – восьмирічна. Новий корпус 36-ї школи з плавальним басейном, спортзалом, їдальнею та майстернями було збудовано 1979 року за індивідуальним проєктом Дніпродзержинської філії КиївНДПІмістобудування, який дістав високу оцінку фахівців.

У 1958 році неподалік школи відкривається кінотеатр «Аврора», збудований за типовим проєктом Діпротеатру на 300 місць архітектора Ковалькова. Поряд з кінотеатром, на додачу до їжі культурної, у 1976 році з’являється стильна будівля ресторану «Світоч» на 170 місць.

У шістдесяті забудова проспекту сягає «п’ятикутної площі» (Жовтневої, нині – Визволителів), зводяться будинки на самій площі та продовженні проспекту до нового міського вокзалу, відкритого в 1965-му. Також у ці роки Горплощадку збагачують окремі приміщення магазинів – продуктовий навпроти нового корпусу 9-ї школи та пам’ятна багатьом містянам «1001 дрібниця» на Республіканській вулиці.

Промтоварні магазини відділу робітничого постачання Придніпровського хімічного заводу вирізнялися не лише багатим як на той час асортиментом, а й вишуканими іменами. «Конвалія», «Берізка», «Фіалка», «Супутник», «Малятко», «Марічка», «Щастя» стали відтоді стійкими географічними назвами серед городян.

Дитсадки та ясла району, як і всі дитячі заклади ПХЗ, славилися своїм комфортом та благоустроєм. Зокрема, територію дитсадка у провулку Черняховського прикрашали численні майстерно різьблені з дерева фігури тварин і людей.

У вісімдесяті на Горплощадці з’являються й монументальні пам’ятні знаки. У 1985 році, до 40-ї річниці Перемоги над нацизмом, на вулиці Долматова споруджено пам’ятник захисникам міста у серпні 1941 року в складі винищувального батальйону, командиром роти якого і був загиблий у бою Іван Долматов. Скульптором монумента став Микола Нечипорук.

У тому ж 1985 році в Афганістані гине містянин, гвардії майор Анатолій Воробйов. Згодом на його честь перейменовують вулицю Союзну, а на розі з проспектом встановлюють бронзовий меморіальний знак – скульптурний портрет загиблого та дві таблиці під різним кутом із розірваною зіркою посередині, – безслідно зниклий завдяки крадіям металу на початку 2003 року та відтоді замінений звичайною табличкою.

Десь у ці ж часи на фасаді Палацу імені Горького з’являється витесане із сірого граніту погруддя письменника (можливо, з нагоди 120-річчя від дня народження Горького – в 1988 році?), яке проіснувало до 2017-го.

Останньою з видатних споруд району став цікавезного вигляду, увінчаний фортечними зубцями новий корпус дитсадка, зданий в експлуатацію 28 червня 1991 року – за кілька тижнів до проголошення незалежності України та рівно за п’ять років до ухвалення Конституції. Шестикутний портал – відсилка до українського модерну початку ХХ століття, а разом з тим і до народної архітектури. Над ним трикутний проріз, оздоблений у стилі видатного митця Георгія Нарбута. Певно, ці елементи мали втілювати в собі усвідомлення ідентичності та надію на відродження. А втім промовисто, що за підсумками дев’яностих років та припинення існування ПХЗ цей дитсадок лишився єдиним діючим у межах Горплощадки.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram