Сьогодні в Україні відзначається День знань. Із нагоди пам’ятного всім свята, насиченого хвилюючими враженнями, згадаймо про первенців типового шкільного будівництва на території сучасного міста.

Це сільські школи початку ХХ століття – земські й церковно-приходські – збудовані в Романковому, Кам’янському, Тритузному та Карнаухівці. Їх міцні, надійні, архітектурно виразні будівлі колись виглядали острівцями цивілізації серед неозорого океану ланів, городів, кривулястих пилюжних вулиць і "шевченківських" хат.

У нинішньому місті Кам’янському нам відомо шість таких будівель. Усі вони мають схоже оформлення фасадів та були споруджені за типовими проєктами різної конфігурації – "Г", "Т" і "П"-подібними в плані; деякі з них згодом розширювалися всілякими прибудовами. Долі їхні склалися дуже по-різному.

У центральній частині міста на крутому узвозі Запорізької вулиці посаджено будівлю однієї зі шкіл села Кам’янського, у плані "Г"-подібну. Поряд з нею зберігся й колишній житловий будинок вишуканої архітектури, який вочевидь призначався для вчителів. Нині в шкільній будівлі міститься дитячо-юнацька спортивна школа №3. На жаль, рік її спорудження встановити не вдалося.

На теперішній вулиці Віталія Попруги, над Баранниковою балкою, стоїть інша старовинна школа – "Т"-подібний найстаріший корпус нинішньої гімназії №10. За наявними відомостями, його було побудовано у селі Кам’янському в 1910 році як земську школу. Поруч з ним так само зберігся вчительський будинок, захований серед рясної зелені.

У 1912 році в Романковому, на сучасній вулиці Залізняка, постала колишня церковно-приходська школа – нинішній старий корпус гімназії № 27, який має "П"-подібне планування. Таку саму конфігурацію отримали школа в Карнаухівці на теперішній Рибальській вулиці, збудована ймовірно в 1910 році та за новітніх часів покинута й зруйнована, і ще одна романківська школа, будівля якої збереглася на Музичній вулиці в селищі гідроенергетиків, навпроти незавершеної багатоповерхівки.

На територію ж колишнього Придніпровського хімічного заводу свого часу потрапила "Т"-подібна в плані школа села Тритузного. Коли розпочалося будівництво ПХЗ, вона, опинившись серед промислового майданчика, стала єдиною достойною будівлею для ще невеликої адміністрації заводу на чолі з директором Михайлом Аношкіним; згодом у цій будівлі містився відділ технічного контролю підприємства. Подальша її доля невідома.