20 серпня у приміщенні кіноконцертного залу “Мир” директорка музею історії міста Кам’янське, кандидатка історичних наук Наталія Буланова презентувала своє історико-краєзнавче дослідження "Невідоме Тритузне. Слідами зниклого села".

Наталія Миколаєвна розповіла присутнім, чому саме історія цього села її зацікавила, про те як створювалась ця книжка, і як відбувався збір інформації  для неї.

Я не збиралася писати про це село. Бо робити окрему книжку про село Тритузне, це, як здається на перший погляд, не дуже важлива робота для історика. Але у 2014 році я отримала листа від інженера Миколи Котова, в якому вин писав: "Я хочу написати матеріал про українські родини Дніпродзержинська, про людей простих". І далі він писав, що зібрав багато цікавого матеріалу про село Тритузне і збирається писати про нього книжку. Він також повідомляв, що більшість зібраного матеріалу була присвячена рідним Миколи Котова. Лист був написаний дуже нерозбірливим почерком і тому його було дуже важко читати. Але я його прочитала. Проте одразу зустрітись з Миколою Котовим мені тоді не вдалося. Але через деякий час, я взяла такс і поїхала на вулицю Колеусівську, знайшла ту хатину де він жив, але на жаль на той час він вже помер. Я поспілкувалась з його вдовою, проте вона нічого не знала про його наміри написати книжку. Але в мене виникло бажання взяти певну обітницю і написати книжку про яку мріяв Микола Котов.

Як розповіла Наталя Буланова, Тритузне  це старовинне козацьке село, що колись існувало на території сучасного Кам’янського. За легендою, поселення виникло на місці козацького зимівника запорожця Данила Семененка, який мав прізвисько Тритуз. Свій зимовник Тритуз збудував приблизно 1740 року і  згодом навколо нього почали селилися інші козаки та селяни.

Розповідаючи про козацьку добу села Тритузне Наталя Буланова окремо зазначила, що у ньому не було кріпацтва, воно було державною слободою.

Презентація книжки супроводжувалась демонстрацією слайдів, на яких присутні могли побачити, як  виглядало село та його мешканці на початку минулого століття, світлини й портрети людей, які жили в ньому і боролись, як проти утискань радянської влади, так і проти німецьких окупантів.

Як розповіла Наталя Буланова, під час Другої світової війни, коли Кам’янське було під німецькою окупацією, на території села Тритузне діяв осередок  ОУНівського підпілля. Цікаво, що одним з керівників ОУНівського руху на території Кам’янського був Іван Полянський, колишній комсомолець, який згодом змінив свої політичні погляди. Про його трагічну долю і долю його соратників Наталя Миколаївна розповіла окремо.

Легендарне село, у якому жили вільні і сильні люди, зникло, не витримавши конкуренції з радянською державою, яка заради реалізації своїх імперських амбіцій з легкістю знищувала цілі села і людей, які в них жили. На місці села Тритузне після Другої світової війни був побудований Придніпровський хімічний Завод – стратегічне підприємство, на якому виготовлялась сировина для першої радянської атомної бомби.

На презентації книжки був присутній, отець Віталій Бажин – настоятель Свято-Миколаївської православної церкви,  яка була збудована у Тритузному ще у 19-му столітті. Ця церква пережила прихід більшовиків з їх атеїстичними поглядами, Голодомор і політичні репресії 30-х років, нацистську окупацію і чудом вціліла під час будівництва Придніпровського Хімічного Заводу, який фактично поглинув легендарне козацьке село.

Напевне історія цього селища, як і історії його мешканців, могла б канути в небуття, якби не ця книжка Наталії Буланової, яка стала результатом багаторічних пошуків, роботи в архівах та спілкування з родичами колишніх жителів. Це видання — не просто книга, це літературний пам’ятник людям, що жили і працювали  на цій землі, закохувались і ростили  дітей, боролись за свою свободу і гинули за свої переконання.