Як львів’яни Кам’янське будували

24 Грудня, 2023

На одній із вулиць старовинного Львова стоїть поважна будівля, увінчана символічними скульптурами Інженерії, Архітектури та Механіки, із латинським написом-присвятою «LITTERIS ET ARTIBUS» – «Наукам і ремеслам».

То – головний корпус Національного університету «Львівська політехніка», зведений півтора століття тому за проєктом видатного архітектора Юліана Захаревича, ректора цього ж навчального закладу.

Львівська політехніка здавна славилася своєю сильною архітектурною школою. А протягом 1970-х років щонайменше шість випускників архітектурного факультету вишу були направлені до Кам’янського. Як це було?

Потужне місто на Дніпрі в ті часи інтенсивно зростало, виникла й необхідність освоєння лівобережної території, сприятливої з екологічного погляду. Тож міський проєктний відділ було передано до складу Київського НДПІ містобудування та перетворено у його комплексну архітектурно-будівельну майстерню, а згодом – філію.

Для зосередження зусиль із планування та розбудови до міста направлялися молоді, талановиті фахівці з різних вишів України, зокрема й Львівського політехнічного інституту. Із випускників цього закладу в Дніпродзержинськ прибули: у 1970 році – Віталій Іванович Дубина, в 1972 – Василь Дмитрович Гладій та Роман Петрович Печіль, у 1975 – Юрій Васильович Бєлобородов і Петро Іванович Крупа, в 1978 – Мирослав Миколайович Паневник.

Як львів’яни Кам’янське будували

Спільно зі своїми колегами вони зробили великий внесок у планування й забудову Кам’янського, зокрема його лівобережної частини, а також інших міст: Южноукраїнська, повністю спроєктованого дніпродзержинськими архітекторами, окремих районів Черкас і Канева.

Двоє з випускників Львівської політехніки стали головними архітекторами Дніпродзержинська: Василь Гладій обіймав цю посаду з 1987 по 1997 рік (згодом же працював головним архітектором «ДніпроАзота»), Юрій Бєлобородов – з 1997 по 2015. А Роман Печіль певний час був архітектором місцевої філії Державного інституту азотної промисловості.

Віталій Дубина був заступником головного міського архітектора Олександра Васильовича Кримцова, потім працював у Дніпродзержинській філії КиївНДПІмістобудування. Згодом він і Петро Крупа повернулися до західної столиці та стали видатними львівськими архітекторами й лауреатами Державної премії України.

Згадані тут архітектори – ще одна зі, здавалось би, небагатьох «точок дотику» двох таких різних, але по-своєму цікавих і неповторних українських міст – Львова та Кам’янського. У свою чергу, Дніпродзержинськ дав Львівщині відомого її очільника Віктора Федоровича Добрика, за правління якого Львів, кажуть, став по-справжньому індустріальним і відповідним добі містом. Але то вже зовсім інша історія…

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube Facebook Instagram Telegram

Це може вас зацікавити

Як у місті відкрили перший каток зі штучною кригою

Колись тоді ще у Дніпродзержисньку улюбленим дозвіллям багатьох мешканців було катання на ковзанах. Старші покоління...

Засніжене Кам’янське: зима 1975/76 років на архівних знімках

Сучасна площа Визволителів, колишня Жовтнева, з’явилась у Кам’янському-Дніпродзержинську в шістдесяті роки, ставши головною транспортною розв’язкою...

Монументальний будинок у Кам’янському: тут мешкала еліта

85 років тому на проспекті Гімназичному, тодішньому Пеліна, з’явився один із найцікавіших будинків Кам’янського-Дніпродзержинська міжвоєнної...

Як львів’яни Кам’янське будували

На одній із вулиць старовинного Львова стоїть поважна будівля, увінчана символічними скульптурами Інженерії, Архітектури та...

Як класик української літератури увічнив «лисячі хвости» Кам’янського

У січневому випуску серії «Романи й повісті» 1968 року вперше побачив світ «Собор» Олеся Гончара...