«Тисячі щасливих родин живуть у нових світлих будинках на лівому березі Дніпра», – такими словами підписано це фото в альбомі «Дніпродзержинськ» 1981 року. На першому плані знімка – споруджуваний «будинок № 1» у 9-му мікрорайоні.

Нещодавно Лівий берег Кам’янського відзначив своє 50-річчя. 28 грудня 1972 року відбулися урочисті закладини першого будинку на лівобережжі (нині – проспект Наддніпрянський, 1-Г). Через 21 місяць, 27 вересня 1974-го, будинок прийняли в експлуатацію. Проте став він лише першою чергою масштабного комплексу в дев’ятому мікрорайоні – «будинку № 1», відомого місцевим як «китайська стіна».

Цікаво, що спочатку «будинок № 1» планувався не цегляним, а панельним, і виробництво його складових мав здійснити дніпропетровський домобудівний комбінат (дніпродзержинський ДБК став до ладу лише наприкінці 1974 року). Але підприємство було повністю завантажене будівництвом в обласному центрі. З огляду на це, а також для підвищення якості забудови, виконали переприв’язку будинку на цегляний серії 87, аналогічної загальної площі.

87-му серію типових проєктів 5- і 9-поверхових житлових будинків та блок-секцій зі стінами з місцевих матеріалів розробив Київський зональний науково-дослідний інститут експериментального проєктування для будівництва в містах та селищах України. У ній передбачалися квартири з підвищеним комфортом і зручним плануванням. Особливістю 87-ї серії стали блок-секції, з яких можна було набирати будинки різної поверховості, протяжності, конфігурації та структури.

Проєкт житлового комплексу представив керівник архітектурно-проєктувальної майстерні № 1 Київського науково-дослідного і проєктного інституту містобудування, головний архітектор проєкту 9-го мікрорайону Тарас Григорович Довженко.

Житлові будинки 1-А, 1-Б, 1-В, 1-Д, 1-Е за проєктом були зблоковані в єдиний комплекс складної у плані конфігурації на 920 квартир. Окремі будинки поєднувалися між собою вставками-секціями, піднятими на колони, з проїздами та проходами на дворову територію. Передбачалися також благоустрій і озеленення двору, було розроблено індивідуальні проєкти малих архітектурних форм та елементів обладнання дворових майданчиків.

У перших поверхах будинків 1-А, 1-Б, 1-В та 1-Е планувалися об’єкти торгівлі та побутового обслуговування. У будинку 1-А – їдальня на 100 місць, кафетерій-бар та магазин кулінарії, 1-Б – продовольчий і промтоварний магазини, 1-В – відділення зв’язку, 1-Е – приміщення ЖЕКу, приймальні пункти, перукарня. Завантаження товарів у всі торговельні об’єкти передбачалося з торців будинків, а внутрішнє планування враховувало усі функціональні вимоги.

Під усіма будинками було запроєктовано підвали. Частина їх призначалася для підсобних приміщень вбудованих об’єктів обслуговування з окремими входами з торців, решта – поділялася на окремі осередки для мешканців будинку із входами з кожного під’їзду.

Будівництво цього велетенського комплексу тривало кільканадцять років – аж до початку дев’яностих. Проєкт було втілено в життя майже повністю, за винятком одного елемента. На розі між будинками 1-А та 1-Е передбачалася 12-поверхова блок-вставка, яка би зв’язала всю забудову в єдину, «G»-подібну в плані структуру. Проте вставку так і не спорудили: через малий обсяг її житлової площі цю будівлю не замовило для себе жодне з тодішніх підприємств міста…

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram