Фотоетюд Б. Ніколаєва в газеті «Дзержинець» від 28 березня 1989 року

Понад 40 років тому в центрі Кам’янського-Дніпродзержинська, на місці довоєнних двоповерхових бараків, які колись займали більшу частину цього кварталу, постав найбільший у місті книжковий магазин – Будинок книги.

Так виглядала забудова проспекту на місці майбутнього Будинку книги. Фото: transphoto.org

Проєкт «житлового будинку серії 96-06/75-1 із вбудовано-прибудованим магазином» був розроблений Дніпродзержинською філією КиївНДПІмістобудування та представлений у 1978 році. Майданчик для будівництва 9-поверхового житлового будинку вийшов дуже обмеженим. Тож три секції будови розташували уступами з підходом до нового Будинку побуту, що дало змогу відійти від червоної лінії й тим самим збільшити площу під торговельні приміщення. Відповідно до задуму авторів, така здвижка створила пластику фасаду, розкрила та підтримала будівлю.

Фото 2003 року

Великопанельний житловий будинок на 84 квартири, споруджений трестом «Дніпродзержинськміськбуд» на замовлення управління капітального будівництва виконкому міської ради, було прийнято в експлуатацію влітку 1982 року. Серед городян він став відомий як «будинок учителів», оскільки квартири в ньому отримали освітяни міста. Вбудований же магазин передали «Книготоргу».

Кільканадцять років на центральному проспекті міста проіснував Будинок книги – величезний книжковий магазин площею понад тисячу квадратних метрів, із багатьма відділами, де продавалися найрізноманітніші види літератури. Мав він два входи – від Будинку побуту та з боку проспекту, – а ріг будівлі був оздоблений декоративною карбованою композицією.

Фото 2003 року

У дев’яності книжковий магазин відчутно потіснили торговельні заклади нових часів, а в лівій частині фасаду навіть з’явився ще один окремий вхід. Зрештою в 2000 році «Будинок книги» припинив існувати, і в його приміщенні розмістився крупний мережевий продуктовий магазин – спочатку з продавцями, а згодом перелаштований під самообслуговування. Також зліва й справа цієї будівлі стали «звеселяти око» прибудови різного ступеня провінційної винахідливості.

Свого нинішнього вигляду будинок набув після реконструкції 2018 року, коли анодований алюміній, скло та граніт його стильного 90-метрового фасаду поступилися сучасним, проте далеко не таким вишуканим матеріалам.