Будівельники зі схемою 1-го мікрорайону лівобережжя. Фото з архіву Мороза Олега Миколайовича, місто Кам’янське

29 липня 1976 року на засіданні містобудівної ради головний архітектор Дніпродзержинської філії інституту КиївНДПІмістобудування Анатолій Петрович Романенко представив технічний проєкт планування та забудови мікрорайону № 1 у лівобережній частині міста.

Проєкт розробила комплексна архітектурно-будівельна майстерня інституту згідно з генеральним планом міста на замовлення управління капітального будівництва міськвиконкому.

 

Мікрорайон № 1, призначений для розселення робітників і службовців розширеного демографічного складу, було запроєктовано у вигляді двох житлових груп, що складалися з 9-поверхових панельних секцій 96-ї серії та двох типів будинків підвищеної поверховості: 16-поверхових панельних на основі серії 1-464Д та 12–14-поверхових цегляних повторного застосування.

У забудову були вписані шкільний комплекс на 3136 учнів і три дошкільних комплекси на 410 місць кожний (проєкти, розроблені інститутом КиївЗНДІЕП для Дніпродзержинська як експериментальні), два торговельних центри на базі типових проєктів з індивідуальними вставками та низка будівель і споруд підсобного характеру.

 

Містобудівна рада на чолі з головним архітектором міста Олександром Васильовичем Кримцовим відзначила високу якість та глибоке опрацювання представленого проєкту, погодила його і рекомендувала до затвердження. 2 серпня протокол засідання було ухвалено рішенням виконкому міської ради.

1-й мікрорайон, другий за початком забудови після 9-го, став першим на лівобережжі, спроєктованим суто міськими архітекторами (найперший, 9-й, проєктовано ще самим інститутом КиївНДПІмістобудування). Дніпродзержинською філією будуть створені й усі подальші мікрорайони Лівого берега.

Перший житловий будинок нового мікрорайону – на вулиці Харківській, 23 – прийняли в експлуатацію 30 листопада того-таки 1976 року. До кінця року постали ще чотири будинки на Харківській: 21, 7, 17 та 11.

 

Назва першої вулиці мікрорайону пов’язана з тим, що саме харківський інститут "Укрміськбудпроєкт" виконав генеральний план Дніпродзержинська (1967–70, автор – архітектор Антон Дмитрович Маторін), яким передбачалося будівництво лівобережжя.

Згодом, окрім житлової забудови, на цій вулиці постають уже згадані три експериментальні дошкільні комплекси – ясла-садки: у 1978 році  – на Харківській, 15; у 1979 – на Харківській, 33; у 1981 – на Харківській, 49.

Ще одним експериментальним проєктом, розробленим інститутом КиївЗНДІЕП для Дніпродзержинська, був шкільний комплекс на 3136 учнів, який складався з двох шкіл по 40 класів та загальношкільного клубу.

 

Цей комплекс, за одними даними, теж планувалося збудувати в 1-му мікрорайоні лівобережжя. Але зрештою на цьому місці спорудили за типовим проєктом на 1568 учнів школу № 29, відкриту в 1984 році.

У тому ж 1984-му відкрився міст, який зв’язав мікрорайон № 1 із сучасним проспектом Героїв АТО. Також цього року було здано в експлуатацію їдальню на 100 посадкових місць на бульварі Будівельників, 4А. У 1987 році в мікрорайоні збудовано відділення зв’язку з ощадкасою, роздавальний пункт молочної кухні та пункт побутового обслуговування.

Більшість забудови 1-го мікрорайону, як і всього Лівого берега, становлять панельні дев’ятиповерхівки 96-ї серії, яку виробляв Дніпродзержинський домобудівний комбінат. Перпендикулярно ж проспекту Дружби Народів планувалося збудувати три 16-поверхові панельні будинки на основі серії 1-464-Д. Але домобудівний комбінат таких не виготовляв, тож спочатку це будівництво відтермінували як "перспективне", а вже згодом тут постали три 15-поверхівки з силікатної цегли на замовлення Дніпровського металургійного комбінату. Будинок на вулиці Харківській, 63 здано в експлуатацію у 1996 році, на Харківській, 65 – у 1998, на бульварі Будівельників, 42 – у 1999.

Уже на початку 2000-х поруч відкрилася будівля Дніпровського райвідділу внутрішніх справ. Але цілісний фронт забудови з боку проспекту Дружби Народів так і не було реалізовано.

Іще два цегляних будинки, але 14-поверхових, серії 124-87-107, постали на початку бульвару Будівельників. Будинок № 10, який став першим у місті молодіжним житловим комплексом, збудовано в 1986 році. Будинок № 12 – перший у місті МЖК суто Дніпровського металургійного комбінату – в 1988.

Навпроти цих будинків, на місці нинішньої автостоянки між 1-м та 2-м мікрорайонами, передбачалося будівництво величного Палацу урочистих подій, індивідуальний проєкт якого став результатом внутрішньоінститутського конкурсу Дніпродзержинської філії КиївНДПІмістобудування. На жаль, постати цій видатній будівлі вже так і не судилося.

У 1992 році в центрі мікрорайону будується підстанція швидкої допомоги – будівля досить цікава з архітектурного погляду, проте не запланована первісним проєктом, тому буквально втиснена в існуючу забудову.

Із початку 80-х між мікрорайоном № 1 та дренажним каналом облаштовується Лівобережний парк, головними цікавинками якого стають оглядове колесо й справжній пасажирський літак Ту-104Б. У свою чергу, між мікрорайоном і парком накреслювалася лінія швидкісного трамваю на правобережжя, опори контактної мережі якої було вже подекуди встановлено і яка, імовірно, не буде збудована вже ніколи.

 

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram