До другої половини п’ятдесятих на цьому місці – між Кам’янською залізничною віткою та довоєнною ще забудовою Нового селища, нині знаною як приватний сектор «старих Черемушок», – було велике пустирище.

Аж ось у 1957 році на карті міста з’являється нова вулиця Айвазовського, і між нею та вулицею КІМу (зараз – Дмитра Яворницького) починають зростати будинки працівників вагонобудівного заводу, споруджувані методом «народного будівництва»: у вільний від роботи час їх зводили самі майбутні мешканці з виділених підприємством матеріалів.

Проєкти таких двоповерхових будинків для міст і селищ області розробив Дніпропетровський облміськсільпроєкт, беручи до уваги гостру потребу жителів регіону в зручному та економічному житлі. Планування новобудов було цікавим і незвичним.

«Кожна квартира першого поверху має самостійний вихід на ділянку-сад з одного боку будинку, а дві квартири другого поверху обслуговуються східцями, що виходять у сад з протилежного боку. Усі квартири мають наскрізне провітрювання і двобічну орієнтацію. Тому всі будинки придатні для забудови вулиць широтного і мерідіального напрямів», – наголошував архітектор Марк Борисович Шнеєрсон у статті «Економічні проекти житла для самодіяльного будівництва» в журналі «Будівництво і архітектура» № 1 за 1958 рік (звідти ж взято ілюстрації для цього допису).

«Проект кварталу жилих будинків для робітників Баглійського [тут явно помилка] вагонобудівного заводу. Автори архіт. Б. Багаткін, інж. В. Туригіна»

Враховувалися у проєктах і прибудинкові ділянки для садів, які, крім привабливого зовнішнього вигляду, мали стати добрими місцями відпочинку мешканців. Такі ділянки для однієї або двох квартир можна було відокремлювати живою огорожею чи легким дерев’яним штахетом.

Слідом за цими будинками у районі постають двоповерхівки за іншим типовим проєктом, а по лініях вулиць Яворницького та Ніжинської виростають багатоквартирні будинки. У самому кварталі споруджується дитсадок, а навпроти на Ніжинській – школа. У гострому куті ділянки, біля залізниці, облаштовується спортивне поле.

І нині, по 65-ти роках, визнаймо, що зусилля авторів забудови увінчалися успіхом: архітекторам та будівельникам вдалося створити тут надзвичайно людяне життєве середовище. Потопаючий у зелені, із садочками й тінистими доріжками, наповнений пахощами квітів і співами птахів, цей квартал став одним із найзатишніших куточків міста.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram