8 жовтня не стало легенди української пісні, народної артистки України Ніни Матвієнко. До свого 76-го дня народження співачка не дожила 2 дні. 11 жовтня відбулося поховання артистки, а попрощатися із Ніною Митрофанівною до Національної філармонії у Києві прийшли сотні людей. У чому феномен Ніни Матвієнко та чому її пісні називають ліками душі, дізнаєтеся у матеріалі.

Мрія співати, як порятунок

Ніна Матвієнко народилася в селі Неділище, що на Житомирщині. П’ята серед 11-ти дітей, Ніна завжди була привітною, добре ладнала з людьми та обожнювала співати, цей талант передався їй від мами Антоніни. Із 4 років доглядала молодших братів і сестер, пасла худобу, одного літа навіть "наймитувала" в дядька Архипа в сусідньому хуторі Гонорино.

"Я в такій сім’ї народилась, — зізнавалася співачка, — що в дитинстві нічого людського не бачила. Тільки й свята, коли тато не був п’яним і вони з мамою співали…".

У віці 11-ти років дівчинку, через матеріальну скруту, віддали до школи-інтернату. Там, вона неодноразово зазнавала принижень з боку вихователів, часто Ніну рятувала мрія – співати.

Автентика виконання стояла на заваді

Через автентичну манеру виконання Ніні Матвієнко відмовляли у співпраці, але мрія була сильнішою. Тільки 1966 року Матвієнко нарешті записалася в студію Хору імені Григорія Верьовки. А з 1968 року, по закінченні вокальної студії при хорі, і аж до 1991 року, була його солісткою. У 1971 році вийшла заміж за кохання всього свого життя Петра Гончара. У шлюбі з яким народила синів Івана, Андрія та доньку Антоніну.

Літераторка та акторка

Окрім музичного таланту, Ніна Митрофанівна добре зналася на літературному слові. Мала диплом філолога Київського національного університету імені Тараса Шевченка.  У 2003 році вийшла біографічна книжка "Ой виорю нивку широкую", де подано понад 250 народних пісень і творів українських композиторів, а 2004 року вийшла книга спогадів "Уже так не буде, як є". Також Ніна Матвієнко грала у театральних виставах та навіть знімалася в кіно. Фільмографія артистки, окрім біографічних фільмів, нараховує сім ролей, переважно епізодичних.

Завжди з Україною

Ніна Матвієнко була учасницею майдану 2004 року та Євромайдану, а в 1998 році навіть балотувалася до Верховної ради України. У період радянщини, коли говорити українською було своєрідним подвигом, не боялася співати "Ой Роду наш красний". А коли розпочалася повномасштабна війна говорила:

"Сьогодні ми дивуємо світ… духом, незламністю та патріотизмом! Такого ще світ не бачив! І ми їх навчимо, як любити свої землі!".

Творчі колаборації

Співачка співпрацювала з низкою відомих композиторів, серед яких Мирослав Скорик, а ще, незважаючи на поважний вік, йшла на сміливі творчі колаборації з гуртом ТНМК та співаком Дмитром Монатіком. Часто виступала із своєю донькою Антоніною Матвієнко. Незабутньою є її озвучка культового українського анімаційного фільму "Мавка. Лісова пісня", там Ніні Митрофанівні дісталася надважлива роль оповідачки.

"Щастя усім – дай Бог…"

Найвідомішими піснями у виконанні Ніни Матвієнко стали "Колискова", "Квітка-душа", "Сміються плачуть солов’ї", "Сіла птаха", "Що то за предиво", "Ой Летіли дикі гуси", але одна найулюбленіших для мільйонів українців все ж таки "Квітка-душа". Кожне слово цієї пісні наповнене невимовно сильною енергетикою, що створює відчуття світла і легкості лету. А слова приспіву – своєрідне послання народу: "Весен і зим – дай Бог! Віри і сил – дай Бог! Щастя усім – дай Бог!". Вчиталися, відчуваємо тепло, піднесеність, надважливі речі у нашому сьогоденні неспокою, а ще… Дякуємо нашій Ніні за відкриту співочу Душу. Назавжди у серці!..