Різдво та Новий рік — це час піднесеного настрою, родинного тепла й щирої віри в диво. Навіть коли святкові дні минають, їхня магія ще довго живе у спогадах, світлинах і, звісно ж, у мистецтві. Українські художники в різні епохи по-своєму осмислювали Різдво та новорічні традиції, створюючи образи, які й сьогодні дарують відчуття спокою, радості та єднання.

Ми щиро бажаємо вам, аби магія зимових свят тривала якомога довше. Саме тому підготували для вас мистецьку підбірку, присвячену Різдву. Бажаємо приємного перегляду та натхнення!

Колядування як провідний різдвяний мотив в українському живописі

У світському українському живописі другої половини ХІХ — початку ХХ століття найпоширенішим різдвяним сюжетом стало колядування. Після запровадження християнства в Х столітті Різдво в Україні органічно поєдналося з давніми язичницькими уявленнями про повернення сонця та початок нового землеробського року. Дохристиянська назва свята — Коляда, а колядки мають глибоке архаїчне коріння.

У цих обрядових піснях збереглися мотиви культу сонця й предків, поклоніння природі та віра в магічну силу слова. Колядки оспівували сільський побут, добробут, щедрий врожай, здоров’я й щасливу долю. Їхня поетичність і музичність надихала багатьох митців — зокрема композиторів Миколу Лисенка, Миколу Леонтовича, Дениса Січинського.

Показовим прикладом цього напряму є картина Костянтина Трутовського “Колядки в Україні” (1864). Це жанрове полотно, виконане в реалістичному академічному стилі, стало одним із перших живописних творів, присвячених українським народним різдвяним звичаям. Художник, творчість якого зазнала впливу Тараса Шевченка, документально точно відтворює життя селян Слобожанщини. Композиція картини багатофігурна й динамічна: на передньому плані колядники отримують гостинці від господині, поруч розгортається жартівлива молодіжна сценка, а в глибині — ще один гурт біля сільської хати. Над стріхами підноситься силует дерев’яної барокової церкви, що підкреслює сакральний характер події.

Тиха магія Різдвяної ночі

Одним із найпоетичніших образів Різдва в українському мистецтві є картина Івана Марчука “Ніч на Різдво”. У ній — справжня зима: тиша, сніг, темне небо й тепле світло у вікні сільської хати. Це світло немов запрошує зазирнути всередину й замислитися: хто там святкує? Родина, що готується до Святвечора, чи самотня душа, яка чекає на диво? Робота Марчука наповнена сакральним спокоєм і внутрішньою тишею, притаманною саме різдвяній ночі.

Коляда як свято життя

Зовсім іншого настрою набуває Різдво у творчості Віктора Зарецького. Його картина “Коляда” — це справжній вибух радості, руху й кольору. Веселі обличчя, химерні костюми, динаміка танцю — усе це створює атмосферу народного карнавалу.

Зарецький, один із найяскравіших митців другої половини ХХ століття, сміливо ламав канони соцреалізму, створюючи власну художню міфологію. Його різдвяні сцени — не просто ілюстрації обряду, а символ свободи, творчості й життєвої енергії української культури.

Різдво крізь призму традиції та модернізму

Особливе місце в українському мистецтві займає дереворит Георгія Якутовича “Під Різдво”. Художник, відомий своєю роботою над фільмом Сергія Параджанова “Тіні забутих предків”, поєднав у цій роботі народні традиції з модерністськими художніми прийомами.

Сюжет простий і водночас глибокий: Іван та Палагна моляться на Святвечір. У стриманій, майже аскетичній композиції відчувається духовна зосередженість і сакральність моменту — те, що лежить в основі різдвяного свята.

Сучасне мистецтво

Завершити цей огляд хочеться творчістю нашого сучасника, художника з Івано-Франківська Ігоря Роп’яника. У його доробку — ціла серія полотен, присвячених колядникам. Вони живі, щирі, наповнені рухом і світлом.

Особливо символічним є те, що одну зі своїх картин Роп’яник виставив на благодійний аукціон, а виручені кошти передав на допомогу хворій дитині. Цей жест нагадує: справжній сенс різдвяних свят — не лише у красі й традиціях, а й у вмінні ділитися добром.

Різдво і новорічні свята в українському мистецтві — це не просто сюжет. Це стан душі, пам’ять поколінь і віра в диво, що не зникає з часом. Дивлячись на ці роботи, ми знову відчуваємо тепло родинного вогнища, радість коляди й тишу Святвечора.