Сьогодні рубрику «Символи України» ми присвятили особистості геніального хореографа Павла Вірського.

Він підніс сучасну українську танцювальну культуру до рівня шедеврів світового хореографічного мистецтва, а славетний колектив Державного заслуженого ансамблю танцю України імені Павла Вірського і сьогодні дивує мистецтвом, прославляючи свого засновника як у нашій країні, так і за кордоном.

Танець – поема, в ній кожен рух – слово. Саме за таким девізом жив і творив Павло Павлович Вірський. Ніжна й прозора лірика, натхненна романтика, піднесена героїка, щедрий і теплий гумор – у кожній з цих емоційних сфер балетмейстер почував себе на диво легко й вільно, майстерно і часом несподівано оригінально відтворюючи ці розмаїті настрої в пластичних композиціях та візерунках, постійно збагачуючи й розвиваючи багатобарвну мову сценічної хореографії.

Народився майбутній віртуоз танцю 25 лютого 1905 року в Одесі. Вірські мали дворянське походження. У родині всі сподівалися, що Павлусь піде батьківською стежкою і стане інженером, але не так сталося як гадалося. Щонеділі родина відвідувала оперу, тоді хлопчина й вирішив присвятити себе мистецтву. Коли Павлу виповнилося 12 – вибухнула революція, яка змінила все життя Вірських. Щоб не померти з голоду, батько з дідом ходили до моря, вимочували у воді канати, а потім сушили, щоб збирати сіль і продавати. Незважаючи на матеріальну скруту Вірський вступив до Одеського музично-драматичного училища, прийшовши у балет не в 6 років, а після 18-ти.

Свою творчу кар’єру розпочинав у Одеському оперному театрі, де познаймився із Миколою Болотовим, який на довгі роки стане його другом та співавтором. Спираючись на класичну балетну спадщину і багатства народного танцю, вони вирішили йти шляхом реалізму та народності. Спочатку з успіхом працювали у Дніпропетровському оперному театрі, на сцені якого дует поставив чотири вистави, потім у театрах Харкова та Києва, аж поки 1937 року не було створено Державний ансамбль танцю, який прославить Вірського на увесь світ і через 40 років носитиме його ім’я.

До речі, про ансамбль. За 83 роки його існування через колектив пройшли близько 1000 танцюристів. А сам колектив відвідав понад 60 країн. Зокрема, французькі газети під час гастролів ансамблю писали: «Ця навала українських козаків зводить парижан із розуму».

Вірський інтерпретував виключно український фольклор і тільки на його основі створював масові яскраві хореографічні полотна і проникливі ліричні, героїчні або гумористичні танцювальні мініатюри. За роки роботи в ансамблі Павло Павлович поставив понад 100 номерів. Найвідоміші з них: «Чумацькі радощі», «Запорожці», «Ляльки», «Шевчики», а ще «Подоляночка», яка вважається еталоном драматургії, славнозвісний «Повзунець», який взагалі народився із жарту. Тоді як «Гопак» став візитівкою ансамблю та зриває овації в найкращих залах світу.

Зірка таланту Павла Вірського горіла 70 років. Помер Павло Павлович 5 липня 1975 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. За два роки по смерті видатного балетмейстера створений ним ансамбль став називатися його іменем.

Павло Вірський – видатний український хореограф, геніальний балетмейстер, що відкрив цілому світу в нелегкі роки замовчування української культури національний академічний танець. Недаремно, де б не виступав ансамбль знаменитого балетмейстера, завжди гордо звучало «Ми – з України!».

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram