Кам’янчани і гості міста, які 4 листопада, попри шквальний вітер, наважились прийти до театру ім. Лесі Українки, щоб подивитись гастрольну виставу "Вірні дружини", жодної хвилини не пожалкували про свій вчинок. Ця вистава дійсна варта того, щоб її подивитись. В ній є над чим посміятись і над чим замислитись. А те що грають в ній відомі українські актриси й народні улюбленці Віра Кобзар , Наталія Васько, Анна Кошмал, Ксенія Вертинська, Анжеліка Гирич, Катерина Варченко є ще одним, але досить переконливим аргументом на користь цієї вистави.

Глядачі мали щасливу можливість не тільки побачити на сцені улюблених актрис, а ще й стали свідками справжнього майстер-класу з акторської майстерності. Кожна актриса відіграла свою роль бездоганно, повністю розкривши характер (а характери у них непрості) і логіку вчинків своєї героїні. Окремо хочеться відзначити режисуру Тетяна Губрій, режисерки Київського академічного театру "Золоті ворота", а також яскраву сценографію і художнє оформлення вистави, над яким працювала  художниця Київського академічного "Молодого театру" Юлія Заулічна,

Головні героїні – відома фотографка, власниця мережі хутряних магазинів, атишниця-фрілансер, шеф-кухар модного ресторану, вчителька, а також світська левиця, яка не працювала жодного дня. Ці шестеро жінок товаришують вже багато років. Хоча, якщо чесно, не зрозуміло, що може їх об’єднувати і підтримувати багаторічну дружбу, бо всі вони відносяться до різних соціальних верств населення. Та в житті бувають і не такі дивні союзи. За сюжетом вистави жінки вперше за два роки збираються разом, щоб привітати одну зі своїх подруг з поверненням з закордонної поїздки, яке так вдало припало на її день народження.

Героїні сповнені радісного збудження й святкового настрою та щиро (як здається на перший погляд) раді поверненню подруги, яка зібрала їх всіх у своїй квартирі-студії. Але вечірка, яка мала стати, яскравим святом, перетворюється на розслідування ймовірного злочину, коли серед подарунків виявляється закривавлене намисто. Жінки розгублені, вони не можуть зрозуміти що це – безглуздий жарт, погроза комусь з них, чи натяк на якийсь злочин, який скоїла одна з них… І де саме скоєний цей злочин? Невже в цій самій квартирі-студії, яка два роки простояла пустою… Хоча як виявляється згодом, інколи до цієї квартири таки навідувались гості і те, що тут відбувалося стане справжнім шоком і для дівчат і для глядачів.

Жанр вистави в анотації зазначений як детектив і комедія. Але крім гострих жартів, які викликали щирий сміх глядачів, і аматорського розслідування, яке змушені вести героїні, в цій виставі підіймаються і розкриваються досить серйозні життєві моменти, які зазвичай люди ретельно ховають від оточуючих: прихованих бажань, заздрощів до друзів і колег, зради і ревнощів, навмисних і ненавмисних злочинів, компромісів з власною совістю. З огляду на це, можна стверджувати, що ця вистава, умовно кажучи, на 20 відсотків – комедія, на 30 відсотків – детектив і на 50 відсотків – драма.  Але таке поєднання жанрів виявилось досить органічним. Були в цій виставі і розбити сподівання, розбиті мрії, і розбиті дружні стосунки, і розбиті сім’ї і навіть розбиті носи.

Всі таємниці героїнь будуть розкриті, всі яскраві фарби з їх облич будуть змиті, всі скелети будуть  витягнуті з їх шаф. І це стане серйозним випробуванням для кожної з них та їх дружби в цілому. Але в фіналі все буде добре. І сльози, які навернулися на очі деяких жінок у залі під кінець вистави, висохли на останніх її хвилинах.

Хочеться подякувати авторам вистави за такий оптимістичний фінал, бо кожному з нас хочеться вірити в щасливе майбутнє і кожен з нас чекає радісних новин.