У Кам’янському стартував фінальний етап театрального Фестивалю-конкурсу "Січеславна 2025"
20 травня у Кам’янському стартував фінальний етап ювілейного XXX Фестивалю-конкурсу на найвищу театральну нагороду Придніпров’я "Січеславна 2025", на отримання якої наразі претендують 15 вистав, поставлених на сценах 10 театрів з Дніпра, Кам’янського, Кривого Рогу та Запоріжжя.
Авторитетне журі конкурсу у складі відомих театрознавців: Сергія Васильєва (Київ), Світлани Максименко (Львів), Людмили Олтаржевської (Київ), Юлії Щукіної (Харків) та глядачі подивились у Камерній залі Нової сцени Театру ім. Лесі Українки моновиставу Запорізького театру Молоді “ІСІДА В ТАВРІЇ” та виставу нашого театру “ХТО Я Є?” на Основній сцені.
Ці дві вистави попри різні сюжети, мають чимало спільного. В кожній з цих вистав актори співіснують разом глядачами в обмеженому просторі на відстані "витягнутої руки", що дає їм можливість напряму контактувати і звертатись до кожного окремого глядача. І цією можливістю вони користувались повною мірою, завдяки чому глядачі не просто спостерігали збоку за дійством, а відчували себе немовби всередині його і навіть в деякі моменти самі ставали учасниками вистави.
Обидві вистави певною мірою алегоричні. З однієї сторони історії, що розказуються в них, чітко "зчитуються" і повністю зрозумілі. Проте водночас, в них закладено і глибокий філософський сенс, який змушує глядачів замислитись про сенс свого життя, про мотивацію своїх вчинків, подивитись на навколишній світ іншим поглядом.
А ще ці обидві вистави про наше складне, непросте і безжальне сьогодення.
Треба зазначити, що Олесі Плохоткіній, виконавиці всіх ролей у виставі "Ісіда в Таврії" було досить нелегко. По перше грала вона на чужому незнайомому майданчику, а не на рідній сцені, що завжди складно. А по-друге, і це головне, жанр моновистави – є одним з найскладніших у театральному мистецтві. Тут виконавцеві потрібно продемонструвати не тільки всю свою акторську майстерність, але й максимальну зосередженість та відповідальність. У моновиставі актор постійно знаходиться під пильною увагою глядачів, він не може відпочити, він не може розраховувати на підтримку партнерів і не має права на помилку. Він повинен пройти всю дистанцію на максимальній швидкості, як пілот "Формули 1". Це дійсно важко. Проте актриса з Запоріжжя в цілому впоралась з завданням і розказала глядачам пронизливу історію жінки-богині в умовах російсько-української війни. Яка сприймається в першу чергу саме як звичайна жінка, яка пережила болючі втрати і чимало горя, і лише у другу чергу – як богиня.
Що стосується вистави "Хто я є?", то в ній дуже органічно і природно поєднані самі різноманітні жанри: комедії, трагедії і драми. Коли дивишся цю виставу, у певний момент з’являється відчуття, що тебе ріжуть “по живому”, що тобі роблять хірургічну операцію на душі без наркозу. Але у фіналі тобі дають знеболювальне й заспокійливе і біль відпускає. Тобі стає тепло і затишно. З’являється впевненість у тому, що попри всі негаразди, далі все буде добре. Ймовірно буде складно, але все одно – добре. З’являється впевненість, що всі рани затягнутися, хоча після них і залишаться шрами й рубці.
Оцінюючи цю виставу неможливо не відзначити, як оригінальну постановку відомої п’єси Славомира Мрожека "Емігранти", так і сильні акторські роботи молодих акторів Театру ім. Лесі Українки Івана Чебана та Іллі Карікова.
Безперечно, що ця вистава цілком заслужено потрапила до короткого списку Фестивалю-конкурсу "Січеславна 2025" і має всі шанси на перемогу у якійсь з номінацій. Тож побажаємо нашим землякам успіху і тримаємо за них кулаки.
