6 січня християни відзначають одне з найбільших свят – Богоявлення, або Водохреще. Це особливий день, коли вода набуває цілющих властивостей, а в багатьох українських селах досі збереглися давні обряди, пов’язані з цим святом.

Водохреще символізує хрещення Ісуса Христа пророком Іоаном у річці Йордан. За біблійними переказами, під час хрещення з небес пролунав голос Бога-Отця, а Святий Дух з’явився в образі голуба. Ця подія відома як Богоявлення, адже саме тоді відкрилися три іпостасі Бога: Отець, Син і Дух Святий.

Свято почали відзначати ще в II столітті, і впродовж віків воно набуло численних обрядових елементів, що особливо закоренилися в українській культурі.

Традиції святкування

Напередодні Водохреща господині готували Голодну кутю, дотримуючись строгого посту. Зранку 6 січня відбувалося освячення води, яку вважали цілющою. Її зберігали біля ікон і використовували як ліки та оберіг для дому. На водоймах вирізали льодові хрести, обливали їх буряковим квасом, а поруч ставили "царські врата" з хвойних гілок. Освяченою водою кропили хати, господарські будівлі та худобу, малювали хрести на дверях і образах.

Особливе місце займала віра в силу святої води. Народні повір’я стверджували, що "вода стає святою" опівночі, а вся нечисть вистрибує з річок і мерзне на березі, поки хтось не почне прати білизну:

"У святій воді не може перебувати нечисть. Вона вистрибує з річки й лишається на землі, аж поки хтось не почне прати у воді білизну — наче від бруду з одягу вся святість води пропадає".

Сьогодні масові купання в ополонках є однією з найвідоміших традицій, хоча вона не була поширеною в минулому. Згадки про це датуються ще XIX століттям. Михайло Зубрицький писав, що на Бойківщині люди "другляли" одне одного у святу воду, адже вважалося, що це зміцнює здоров’я.

Водохреще залишається символом духовного очищення та зв’язку з давніми традиціями. Попри сучасні інтерпретації, основною цінністю свята є віра в чудодійну силу води й силу спільної молитви.