Всесвітній день кота — це не просто дата в календарі, а чудова нагода згадати, скільки тепла та затишку дарують нам ці муркотуни. Щороку його відзначають 8 серпня, а напередодні свята, у спекотний літній вечір п’ятниці, 7 серпня, у Центральній міській бібліотеці на вулиці Шевченка панувала надзвичайна атмосфера. Сюди зібралися всі, хто любить котів і цінує справжнє мистецтво.

Попри липнево-серпневу спеку, у затишній залі книгозбірні майже не залишалося вільних місць. Гостей зустрічали з посмішками, налаштовуючи на вечір, присвячений тим, хто вміє лікувати душу своїм муркотінням та дарувати радість навіть одним помахом пухнастого хвоста.

Розпочала зустріч заступниця директора бібліотеки Тетяна Іванівна Герасюта. Як модераторка заходу, вона задала легкий тон розмові та поділилася з присутніми дивовижними та маловідомими фактами з життя котячого племені. Вона розповіла чимало цікавинок про особливості сприйняття світу цими тваринами. Зокрема, багатьох здивував той факт, що коти бачать довкілля зовсім не так, як ми: науковці довели, що з усього спектра вони повноцінно розрізняють лише два кольори — синій та жовтий.

Головною окрасою вечора стала виставка авторських робіт майстрині Елли Яшиної. Її дивовижні лялькові котики викликали загальне захоплення — кожного з них відразу хотілося обійняти й забрати додому. А поруч із вусатими персонажами примостилися кумедні м’які мишки — улюблені іграшки для котиків, створені з особливою любов’ю та гумором.

За цими виробами стоїть зворушлива та водночас болісна історія: Елла разом із донькою Анною — переселенки з Краматорська. Анна — професійна художниця, яка пише картини й викладає, а її мама створює незвичайні об’ємні образи з підручних матеріалів: дроту, синтепону та клаптиків тканини. Коли родина тікала від війни, більшість своїх витворів довелося залишити вдома. У Кам’янському вони почали все спочатку. На виставці можна було побачити й полотна Анни.

Спілкуючись із присутніми, пані Елла розповіла зворушливу історію однієї з картин своєї доньки. На ній була зображена їхня улюблена кішка Муся, яка, на превеликий жаль, залишилася в окупації. Ця щира та чуттєва розповідь нікого не залишила байдужим, викликавши у багатьох гостей сльози на очах та щирий відгук у серцях.

Музичну сторінку свята подарувала педагогиня Кам’янської школи мистецтв № 5 Лілія Заславська. Вона мовою мелодій розповіла цілу історію одного щасливого котячого дня. Разом із її грою присутні подумки мандрували у "ранок в Іспанії", затамувавши подих "полювали на пташок", посміхалися під класику Дворжака, уявляючи, як після котячих пустощів "уся кімната шкереберть", і нарешті поринали в романтичну "Ніч у Парижі".

Додала святу драйву та щирого сміху театральна режисерка Світлана Олійник. Вона презентувала кумедну виставу "Кіт і миші" про бешкетників, які кепкували з рудого пухнастика, що однаково захопило як малечу, так і дорослих. Окрему увагу відвідувачів привернула виставка порцелянових котиків, яку підготували бібліотекарки Алла Гузовська та Катерина Молчанова, а також оригінальні творчі роботи Олександра Малєєва.

Глядачі надзвичайно позитивно реагували на кожну частину програми: ловили кожне слово, з цікавістю розглядали експонати, впізнавали знайомі ноти й щедро обдаровували виступаючих аплодисментами. Наприкінці заходу на гостей чекав ще один приємний сюрприз — котяча лотерея, під час якої двоє тематичних "пухнастиків" знайшли своїх нових господарів.

Навіть спека не завадила кам’янчанам зібратися разом і отримати море позитиву. У наші дні такі теплі зустрічі — це справжній ковчег душевного спокою. Вони дарують відчуття єдності, нагадують про важливість підтримки та показують, що краса й доброта завжди знаходять шлях до людських сердець.