Ми продовжуємо висвітлювати тему традицій та атрибутів, які пов’язані з новорічно-різдвяним періодом. Сьогодні підготували матеріал про витинанку.

Цей український символ як прикрасу почали використовувати ще в 17-му столітті. Змінилися часи, але краса та безмежне розмаїття образів і до сьогодні захоплюють українців, повертаючи у свято, дитинство та світ яскравої української фантазії.

Згадайте себе у дитинстві, як перед Новим роком на столі лежала купа білих серветок чи паперу, а маленькі рученята, деколи ще невміло тримаючи ножиці, творили маленьке диво – білесенькі сніжинки. Чи здогадувалися ви тоді, що власними руками долучалися до творіння нехай і найпростішого, але все ж таки старовинного українського символу – витинанки.

Витинанка походить від українського слова «витинати», тобто «вирізувати», «вивертати» і являє собою вид українського народного декоративного мистецтва, що включає сюжетні та орнаментальні прикраси, ажурно або силуетно витяті ножицями чи вирізані ножем з білого й кольорового паперу.

Із 17-го століття, через дороговизну паперу, витинанки виконувалися здебільшого на шкірі та тканині, відображаючи найпростіші рослинні, геометричні мотиви та сонячні світила. Але вже з середини 19-го століття, коли папером вже нікого не здивуєш, в оселях українців розпочинається справжній витинанковий бум. Прикраси з паперу широко розповсюджуються через красу, доступність та водночас дешевизну матеріалу. Прикрашаються вікна, стіни, полиці, комини, печі та навіть створюються дивовижні фіранки. А рослинні мотиви змінюються на більш складні зооморфні та антропоморфні сюжети.

Незважаючи на зовнішню подібність, витинанки все ж таки відрізняються в залежності від регіону. Так, витинанки західних областей дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники. Подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів та вишивок. А витинанки Дніпропетровщини перегукуються із петриківським розписом.

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на: ажурні — виготовляються з одного аркуша паперу, а зображення міститься у прорізах; силуетні — зображення виступає силуетом; одинарні — виготовляються з одного аркуша паперу; складні — аплікаційні з кількох аркушів паперу, тому майже завжди багатоколірні.

Народ здавна вірив у здатність витинанок відвертати лихо та приносити добро. Милують око та оберігають витинанки у вигляді сніжинок-зірочок, хреста, барвінку та постатей янголів. Наприклад, витинанка-хрест була оберегом, її чіпляли на сволок, де висіла дитяча колиска.

Також бувають візерунки з паперу, які не ріжуть, а рвуть, що ще більше підходить для дитини — вириванки. До речі, якщо шукаєте способи привернути увагу малечі та витратити час з користю, мистецтво витинанки – один із кращих варіантів. Ви заспокоїте нерви, а дитина тренуватиме моторику рук та вчитиметься образному мисленню. Тож замисліться про заняття такою спільною арт-терпією.

Коли ми вже повернулися в сучасність, варто зазначити, що сьогодні витинанки використовуються як декор для стін, вікон, листівок, поширеними є також декоративні фігурки. До новорічно-різдвяних свят в музеях великих українських міст завжди проводяться тематичні виставки, де витинанка – королева експозиції. Автентичні та чарівні витинанки ніби виринають з покоління віків, захоплюючи нашу уяву, вражаючи зір та звеселяючи душу. І ніби припрошують: спробуйте й собі створити таке диво. Все, що вам знадобиться – бажання, папір та ножиці, а меж у вдосконаленні майстерності під час виготовлення витинанки майже немає.