21 листопада відзначається Всесвітній день рибальства. З огляду на те, що Кам’янське стоїть на Дніпрі, то рибною ловлею у нас захоплюється дуже багато людей, у кожного з яких є свої секрети і улюблені місця. Одного з таких досвідчених рибалок, відомого українського журналіста Сергія Гузя, ми попросили розповісти про своє захоплення рибною ловлею.

Сергію, як і наскільки давно ви захопилися рибною ловлею на вудку?

Я скільки себе пам’ятаю, стільки і рибалю. Я  ще в школу не ходив, а вже з вудкою сидів біля води. Пам’ятаю, коли мені було десь п’ять років, ми з батьком рибалили на Херсонщині й ловили там бичків. У мене тоді клюнув досить великий бичок. Я його "підсік", але не втримався і впав у воду.  А я ще тоді не вмів плавати. І мені врізалось у пам’ять як я в цій воді бовтаюсь, а навколо мене бульбашки, маленькі рибки плавають і татко мене за чуба витягає на поверхню (посміхається).

У нас не захопитись рибалкою досить важко. Ми живемо в унікальному місці – поряд Дніпро, де завжди було повно всякої риби. А ще навколо є озера, невеликі річки – тому у нас досить багатий вибір рибної ловлі як на "мирну" рибу, так і на хижака. Можна ловити на поплавчанку, на спінінг, на різні снасті і приманки. Саме тому у нас рибальство досить популярне у містян.

А якій рибалці віддаєте переваги ви?

Я найбільше люблю "поплавчанку". По-перше, це дозволяє "релакснути" після роботи, після якихось навантажень. Тому влітку у мене постійно у машині лежать снасті і коли я їду з роботи, то можу заїхати на "Калошу" або "Зелений острів" і годину-дві просто посидіти з вудкою біля водички і половити якусь мирну рибку. Це дозволяє розвантажитись психологічно, особливо зараз, коли багато стресових ситуацій. І звісно, що є певний азарт, коли риба клює. Тому ти ще й отримуєш задоволення від процесу.

Тобто незважаючи на завантаження, час на риболовлю у вас є?

Цього року я дуже мало рибалив через хворобу. У мене є серйозні проблеми зі спиною, тому мені важко довго сидіти. А так, зазвичай, влітку я дуже багато рибалю.  У мене на Блакитному озері є свої улюблені місця де і лінь клює, і короп, і лящ. Але треба знати ці місця, треба знати в який час доби краще ловити той чи інший вид риби, на яку наживку.  Особисто я люблю ловити під вечір. Коли сонце опускається до лінії горизонту найкраще клює саме лінь. Мій рекорд на поплавкову вудку – це кілограмовий лінь, якого я спіймав саме на Блакитному озері. Також багато ловив дрібного ліня, але його я відпускаю.

До речі я люблю і зимову рибалку – у мене є відповідне спорядження для рибалки з льоду. Коли лід стає на Блакитному озері, то там чудово ловиться хижа риба. Можна взимку порибалити на Орлику, але туди звісно довго їхати. Проте там також класно ловиться риба. І не тільки хижа риба, там можна з льоду і великого карася спіймати і тараньку. А так зазвичай в межах міста рибу взимку ловлять на Дніпрі, на "пенсійній" затоці.

Досвід рибної ловлі за кордоном маєте?

За кордоном, коли була така нагода, я пробував рибалити у різних країнах. Перший раз за кордоном я спробував порибалити у Швеції, у Стокгольмі. Я особливо запам’ятав цей випадок, бо я тоді спіймав якусь невеличку рибу і поки тягнув її до берега, в неї вчепилась якась велика хижа риба, яка мені всі снасті обірвала і пішла на глибину. Але поки я з нею боровся, то адреналін тоді в крові грав добре (посміхається). За кордоном я практикую так звану "спортивну" рибалку. Це коли ти рибу ловиш і тут же відпускаєш її до водойми. Там немає можливості цю спійману рибу готувати, тому я її просто відпускаю назад. Але від кожної такої рибалки, ти все одно отримуєш кайф. Бо у кожній новій країні ти повинен розгадати певну загадку: яка риба тут може бути, як її ловити, на яку наживку. Не завжди є можливість поспілкуватись з місцевими, щоб вони тобі дали поради щодо цього. Тому інколи якусь інформацію я шукаю в інтернеті. Але зазвичай ти все робиш інтуїтивно. Приходиш на водойму, дивишся – яка там рослинність, яке там дно і припускаєш яка риба там може бути.

Найдорожча рибалка у мене була у Словенії. Я приїхав туди на журналістську конференцію, але саме в той час у мене був день народження і я вирішив зробити собі подарунок. Там , щоб порибалити на озері, потрібно було купувати відповідний квиток. А коштував він 25 євро за день. Я нічого тоді не спіймав, але бачив "вихід" дуже великого лосося – не менше п’яти кілограмів. Він "йшов" тоді за блешнею, але не схопив. Проте принаймні я рибу там бачив.

Ви зазначили, що за кордоном немає можливості приготувати рибу, тому ви її зазвичай відпускаєте. А вдома спійману рибу готуєте самі?

Звісно. Якщо це "біла" риба, то я її зазвичай в’ялю. А якщо карась, або карп, то я її смажу. Я дуже люблю смажену рибу. У нас у регіоні є цінні і рідкі породи риб. Їх, звісно, краще відпускати. Але карасів у нас зараз розвелося дуже багато. Ще трохи і з ним може бути проблема, бо він починає витісняти інші види риб. Тому сріблястого карася я завжди забираю додому, смажу на сковорідці і з задоволенням їм.

Яким своїм рибальським трофеєм ви пишаєтесь?

У мене були кілька випадків, коли на вудку-поплавчанку клювали соми. Вони були відносно невеликі, під три кілограми, але на поплавкову вудку тягнути трикілограмового сома – це ще те задоволення. Одного я піймав в Києві, на одній з місцевих заток. Ми вибрались з друзями відпочити і поки всі купались, я у кушир закинув вудочку і там клюнув сом. Цікаво, що з того моменту я ловлю тільки на один гачок, хоча традиційно у нас на вудку чіпляють два гачки. Я після того як цього сома витягнув, знову закинув вудку і у мене ще раз клюнула велика риба. Вона тягнулася досить важко, а я ще й другим гачком зачепився за кушир.  В результаті та риба зірвалася. Тож після цього випадку я ловлю тільки на один гачок, щоб не повторювати подібні ситуації.  Ще у мене соми клювали на Південному Бузі. Там також дуже класна рибалка. І ще добре ловиться риба на Десні у Київській області. Там, наприклад можна спіймати чехонь, яка в наших місцях дуже рідко попадається на гачок.

Я читав, що після підриву Каховської ГЕС у Дніпрі знову з’явилися осетри, яких тут не бачили вже багато років.

Осетри були у Дніпрі й раніше. Просто через те, що водойми були дуже великі, а осетрів дійсно залишилося небагато, то їх не було видно. Вони просто ховалися  десь на великій глибіні. Але в рибальські сітки час від часу потрапляли. Проте ніхто цього не афішував. Коли вода зійшла з Каховського водосховища після підриву ГЕС, то осетри почали з’являтися і на мілині. До будівництва каскаду ГЕС у Дніпрі було багато осетрів. Але їх кількість суттєво зменшилась через те, що порушився гідрорежим річки і їм стало важко розмножуватись. І окрім цього їх багато виловлювали сітками.

Як ви ставитесь до штучного зариблення водойм?

Це звісно добра справа, але досить часто це робиться на любительському рівні без урахування якихось особливостей, наприклад того, чим ця риба буде потім харчуватись. Той же осетер – це донна риба, йому потрібно, щоб на дні були якісь рачки, молюски, якими він міг би харчуватись.

Дренажний канал у лівобережній частині Кам’янського цієї осені зариблювався штучно вирощеними мальками коропа, товстолоба і білого амура. Як вважаєте, вони зможуть прижитись у нас?

Білий амур і товстолоб – це дуже класна риба для вирощування. Але треба враховувати, що сама вона не розмножується у наших водоймах. Це азійські види коропових, які завезли в наш регіон. А відповідно й умови для природного розмноження їй тут не підходять. Вони тут можуть досить комфортно почувати себе у місцевих водоймах, але їх малька треба вирощувати штучно. Вони тут будуть жити, харчуватися, але розмножуватись не будуть.

Проте є надія, що ці види риб, оскільки вони харчуються водними рослинами, посприяють очищенню каналу.

Це так. Але лівобережний канал має пряме сполучення з Курилівським котлованом і кожної весни, під час повені, риба може спокійно мігрувати з каналу до котловану і далі у Дніпро.  Тому не виключно, що ці  мальки, коли підростуть, помандрують цим шляхом далі у Дніпро. У 70-80-ті роки минулого століття, коли лівобережний дренажний канал мав сполучення як з Єлизаветівським, так і Курилівським котлованами, ситуація була зворотною. Риба постійно заходила сюди з Кирилівського котловану. І тоді тут було дуже багато різної риби, у тому числі і лящів, і коропів. Але зараз у каналі риби на порядок менше, ніж 30 років тому, і трофейна щука тут – це вже рідкість.  А раніше щуки в метр довжиною тут були звичайним трофеєм. Це пов’язано у тому числі і з кліматичними змінами. Вода раніше у каналі була значно холодніша ніж тепер. Зараз вона влітку дуже сильно прогрівається. Внаслідок цих кліматичних змін і Дніпро дуже сильно "заріс" водоростями, що також змусило рибу міняти свої традиційні місця. І якщо раніше біля стели на дніпровських укосах багато ловили окуня й іншої хижої риби, то зараз там стоїть карась і короп. Для цих видів риб такі умови більш комфортні і сприятливі, ніж для хижаків.

В останні роки у нас в регіоні з’явився сонячний окунь. І багато експертів прогнозують, що він може витіснити традиційні види риб, тому що швидко розмножується сам і при цьому активно харчується ікрою інших риб.

Безумовно, такий ризик є. Але треба розуміти, що традиційні види риб у нас знижуються і з інших причин.  Той же сріблястий карась, якого зараз стало дуже багато у Дніпрі, він також їсть ікру. Плюс – хижаки. А окрім цього у нас у водоймах є ще дуже багато різної мілкої  риби, яку ми зазвичай не ловимо, на яку ми не звертаємо увагу. А така мілка риба також може харчуватись ікрою. Тобто риби, яка виїдає ікру – її дуже багато. Але у природі все передбачено і все збалансовано. Коли популяція мирної риби велика, то попри те, що багато ікри з’їдається хижаками, вона все одно розмножується. Тому сам по собі окунь, якщо його популяція не буде домінуючою в якійсь окремій водоймі, не нанесе якоїсь суттєвої шкоди іншим видам риб.

Проте цього сонячного окуня стало в останні кілька років дуже багато. Він постійно чіпляється на гачок вудки поперед інших риб.

Так, він активно розмножується, тому що у нас немає його природного ворога – хижака, який би харчувався саме ним. От щука, наприклад може харчуватися звичайним смугастим окунем.  Але потрібна досить велика її кількість, щоб просто виїдати цього сонячного окуня.  Наш звичайний окунь, це колективна риба. Він пересувається водоймами на різних глибинах зграями, в яких зазвичай тримаються особи одного віку. А сонячний окунь, він як правило тримається у куширі під берегом. І це як раз ті місця, де нереститься риба. І ті, хто ловлять на поплавчанку останнім часом стикаються з проблемою, коли ти тільки закидаєш вудку і цей окунь одразу хапає наживку. Тому складається враження, що його дійсно повно. Але якщо закинути далі від берега, на глибину, то там вже цього окуня не буде і він не буде атакувати.

Ви так професійно і аргументовано розповідаєте про рибну ловлю і риб. Напевне вас можна вважати експертом у цій сфері?

Ні, хоча я рибалю вже років п’ятдесят, я не вважаю себе експертом. Просто у мене є великий досвід рибалки, особливо на поплавкову вудку. Тобто можна сказати, що я просто досвідчений рибалка, але точно – не експерт.

Фото з  особистого архіву Сергія Гузя