Щороку 28 грудня у всьому світі відзначається Міжнародний день кіно. Саме в цей день у 1895 в Парижі у “Гранд-кафе” на бульварі Капуцинок відбувся перший платний кіносеанс сінематографа братів Люм’єр, який складався з 10 фільмів. Тоді для публіки це було дійсно фантастичне видовище, а сьогодні кіно стало звичною частиною нашого життя.

Пропонуємо вам відсвяткувати цей день переглядом улюбленого фільму, а також хочемо згадати відомих кіноакторів, які народилися у Кам’янському

Олег Волощенко

Народився 27 листопада 1978 року у Дніпродзержисньку (зараз Кам’янське). Акторську освіту здобув у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі. З 1998 року і дотепер працює у Кам’янському музично-драматичному театру Лесі Українки. Заслужений артист України (2015),

В кіно дебютував у 2017 році, зігравши у фентезійному фільмі "Сторожова застава" богатиря Іллю. Надалі зіграв помітні ролі у фільмах "Позивний Бандерас" "Захар Беркут", "Тарас. Повернення", "Зірки за обміном" та серіалах "Карпатський Рейнджер", "Козаки. Абсолютно брехлива історія", "Доброволець", "Плут 2" Розтин покаже", "Код Кохання".

Зоряна Марченко

Народилася 9 грудня 1988 року у Дніпродзержинську (зараз Кам’янське) у творчій сім’ї: її мама була театральною актрисою, а батько – заступником директора театру. Закінчила середню школу №30. Надалі навчалася на акторському факультеті Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, який закінчила у 2010 році. Кар’єру в кіно починала з невеликих ролей в серіалах: "Нюхач", "Віра. Надія. Любов", "Повернення Мухтара".

Широка популярність прийшла до актриси у 2014 році, після ролі Марисі Сотник у багатосерійній мелодрамі "Поки станиця спить". Через рік Зоряна Марченко повернулась до ролі Марисі у кримінальній драмі "Останній яничар" – продовженні серіалу "Поки станиця спить". У 2019 році зіграла одну з головних ролей повстанку Досю в історичному фільмі "Чорний ворон".

Наразі Зоряна Марченко є однією з найбільш затребуваних актрис в українському кіно, вона зіграла головні ролі в таких популярних серіалах як Повернення", "Доктор Віра", Синевир", "Просто Надія", "Дві матері", "Брати по крові", "Сімейний консультант", "Сукня з маргариток" "Поклик кохання" та інших.

Олексій  Хільський

Народився 14 листопада 1987 року м. Дніпродзержинськ (зараз – Кам’янське) у робітничій сім’ї. Закінчив Металургійний коледж у Кам’янському та Гірничу академію в Дніпрі. Під час навчання в Гірничій академії відвідував заняття в театральній студії при молодіжному театрі "Віримо!", в якому і розпочав свою акторську діяльність у 2005 році.  У 2014 році закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж.

У театру "Віримо!" Олексій Хільський  зустрів свою майбутню дружину — акторку Надію Петренко. З 2019 року подружжя переїхало до Києва, де Олексій, зокрема, працював у Дитячому музично-драматичному театрі "Віват", знімався в кіно та серіалах: "На твоєму боці", "Квочка", "Кріпосна", "Лікар Ковальчук", "Опер за викликом", "Загадка для Анни", "Брати по крові 2", "Виклик" тощо.

Початок повномасштабного російського вторгнення зустрів у Києві. У перші дні війни будував блок-пости, долучився до волонтерського руху. Після того як окупантів відігнали від столиці, виїхав з родиною до Західної України, де вступив до лав ЗСУ. Після підготовки у навчальному центрі висловив бажання продовжити службу у десантно-штурмових військах і  був направлений до 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ. Брав участь у наступі на Херсонщині, боронив Бахмут і Соледар. Тричі був поранений, але повертався в стрій. Остання посада – головний сержант розвідвзводу. Загинув 17 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Посмертно нагороджений орденом "За заслуги III ступеня".

Тимур Нізамеєв

Народився 8 грудня 1992 року у Дніпродзержинську (зараз Кам’янське). Навчався у СШ №29. Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю "Актор драматичного театру".
З 2014 року працював у дніпропетровському театрі "Віримо!"
Знімався в серіалах "Порушуючи правила", "Нюхач 3", "Мерві лілії", "Мій улюблений друг", "Супер копи 5" та інших

Перед початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, проживав з батьками і братом у Гостомелі. Не встиг вчасно виїхати з міста і разом з родиною опинився в окупації. З великими труднощами сім’я Нізамеєвих змогла вибратись на підконтрольну Україні територію і надалі евакуювалась на Західну Україну. Разом зі своїм рідним братом та другом і земляком Олексієм Хільским, з яким вони свого часу разом працювали в театрі "Віримо", Тимур долучився до ЗСУ. Вони разом перебували в одному навчальному центрі, а надалі продовжили службу в різних підрозділах.

 Дмитро Усов

Народився 29 грудня 1991 року у Дніпродзерджинську (зараз – Кам’янське) в сім’ї юристів. Навчався в ліцеї НІТ №2, а у старших класах займався у театрі-студії "10-й квартал".

2013 року закінчив Київський університет театру кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю "Актор драматичного театру та кіно". Співпрацював з Київським театром на Печерську, Київським академічним театром юного глядача на Липках, Одеським українським музично-драматичним театром та Диким театром.

Зніматися почав із 2011 року, дебютувавши у фільмі "Матч". Далі зіграв невеликі ролі в серіалах "Сашка", "Будинок з ліліями", "Клан ювелірів", "Співачка", "Громадянин Ніхто", "Опер на виклик", "Жити заради кохання", "Колір помсти", "Пес – 4", "Ментівські війни. Київ" та фільмі "Король Данило". Широку популярність йому принесли ролі Дмитра у телесеріалі "Найгірша подруга" та Богдана Скалкіна у телесеріалі "Жіночий лікар – 3". Загалом на рахунку актора понад 40 ролей у кіно.

Анна Бахмут

Народилася 27 січня 1983 року у Дніпродзержинську (тоді Кам’янському). Після закінчення школи поступила до Дніпродзержинського технічного університету. Проте одного разу випадково помітила оголошення про набір до театральної студії при театрі ім. Лесі Українки. Цей випадок кардинально змінив життя Анни. Вона закохалася в театр і акторську професію,  поступила до Дніпропетровського театрально-мистецького коледжу, після закінчення якого 14 років працювала в Академічному музично-драматичному театрі ім.Л.Українки, м.Камʼянське.

У 2017 році переїхала до Києва разом зі своїм чоловіком, актором Геннадієм Василенко. Грала в "Дикому театрі" та знімалася в серіалах: "Швидка", "Дефективи", "Захоплення", "Юрчишини", "Артист", "Коп з минулого" та інших.

Микола Сектименко

Народився 23 січня 1949 року у Дніпродзержинську (нині Кам’янське) в родині робітників.

У 1968 році вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК). Проте через прогули опинився не межі виключення і тому перевівся до Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, після закінчення якого з 1972 року працював актором Київської кіностудії ім. О. П. Довженка. Також багато знімався на інших кіностудіях колишнього СРСР. Свого часу був одним найбільш затребуваних акторів у Радянському Союзі. Щороку виходило у середньому 4-6 картин за його участю.

Найбільш відомий за ролями червоноармійця Глєбова у фільмі  "Ати-бати, йшли солдати…", бандита Інокентія у серіалі "Народжена революцією", поліцая Гаманюка у фільмі "Сходження", підривника УПА Остапа Блакитного у фільмі "Провал операції „Велика ведмедиця“", лейтенанта Бориса Крутикова у фільмі "Загін спеціального призначення".

В останні роки життя сильно хворів і в кіно не знімався. Помер 4 березня 2007 року у Кам’янському (Дніпродзержинську). Похований у селі Шульгівка.

Сергій Свєчніков

Народився 6 грудня 1951 року в Дніпродзержинську (тепер Кам’янське) в сім’ї службовця.

У 1968 році вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК), після закінчення якого працював на кіностудії ім. Довженка.

Знімався у 28 фільмах: “Ефект Ромашкіна”, “Стара фортеця”, “Там вдалині, за річкою”, “Той стане всім”, “На вагу золота”, “Блакитні блискавки”, “Дачна поїздка сержанта Цибулі”, “Довгий шлях у лабіринті”, “Я – Хортиця”, “Старі листи”, “Полковник у відставці”, “Одіссея капітана Блада”, “Казка як казка” та інших.

Помер від перитоніту підшлункової залози 1991 року в Києві, у віці 39 років.

Наталія Воробйова

Народилася 18 листопада 1949 року в Дніпродзержинську (зараз – Кам’янське) у родині великого чиновника, який згодом обійняв посаду керівника главку в Міністерстві хімічної промисловості СРСР. Мати вела покази в Будинку моделей

Наталя Воробйова закінчила школу з хімічним ухилом, але на відміну від батька не захотіла будувати свою кар’єру в хімічній промисловості. Пропрацювавши рік манекенницею в Будинку моделей, вступила до ГІТІСу на акторське відділення, який закінчила 1971 року.  Ще будучи студенткою зіграла роль Еллочки-людожерки в комедії Леоніда Гайдая "12 стільців". Всього з 1969 по 1974 рік знялася в 16 радянських фільмах.

Вийшла заміж за хорватського студента Олега Хржича, сина спеціального кореспондента Югославського радіо і телебачення. Разом із чоловіком 1974 року переїхала в Загреб, де знялася у двох югославських фільмах.

Олександр Голобородько

Народився 28 вересня 1938 року в Дніпродзержинську (зараз – Кам’янське). Театром захопився ще в шкільні роки, коли підробляв суфлером у самодіяльному театрі.

У 1960 році закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого. У кіно дебютував 1967 року у фільмі "Туманність Андромеди". Загалом за свою кар’єру знявся у понад 70 фільмах: "Остання реліквія", "Інспектор карного розшуку", "Цирк запалює вогні", "Чорний капітан", "Поговоримо, брате", "Берег його життя", "Кармелюк" та інших.