Центральний парк культури та відпочинку сьогодні дуже популярний серед кам’янчан як місце для релаксу і прогулянок. Та, мабуть, не кожному відомо, що якихось 100 років тому на цьому місці було розташоване велике кладовище для технічної інтелігенції селища. А головною сенсацією цього матеріалу є той факт, що багатьох відомих кам’янчан навіть не перепоховали під час ліквідації цвинтаря…

Отже, повернемось у ті роки, коли наше місто було звичайним селищем. Тоді воно мало одне невелике кладовище, яке в народі називали сільським. Цвинтар починався з того місця, де зараз розташований відомий усім будинок зі шпилем. Можливо, саме цей факт ліг в основу страшних легенд, пов’язаних з будівлею. Та цій темі ми присвятимо окремий матеріал.

Будинок зі шпилем 50-ті роки.

З часів активної розбудови Дніпровського меткомбінату до Кам’янського почали масово приїжджати технічні кадри з Польщі, Чехії та Німеччини. Для них будувалася уся необхідна інфраструктура. Маленький сільській цвинтар вже не міг задовольнити потреби населення, тож виникла необхідність створити нове кладовище. Збудували його на тому місці, де зараз розташований центральний парк, та назвали Заводським або Фабричним. Внаслідок того, що тут почали ховати іноземців, кладовище мало розкішний європейській вигляд. Огородили його масивною кованою решіткою, залишки якої дожили до наших днів і були демонтовані вже під час останньої реконструкції парку.

Залишки огорожі кладовища.

Головний вхід на цвинтар знаходився з боку сучасної вулиці Олекси Сокола, яка у ті часи носила назву Провідна, бо усі похоронні процесії йшли до кладовища через неї.

Частим гостем тут був перший директор Дніпровського заводу Ігнатій Ясюкович. Він приходив на могилу свого сина Павла, який у 5-річному віці помер від важкої хвороби.

Перший директор-розпорядник Дніпровського заводу Ігнатій Ясюкович.

Хлопчика поховали на тому місці, де зараз розмістився атракціон «Оглядове колесо». Може саме цей факт пов’язаний із тим, що у радянські часи городяни між собою називали його чортовим….

Атракціон «Оглядове колесо».

У переліку неперепохованих ще багато відомих імен. Так, поряд зі склепом маленького Ясюковича була могила директора чоловічої гімназії Дмитровського. А в іншому куточку парку знайшли останній прихисток два відомі радянські активісти – Григорій Пелін (саме на його честь було перейменовано проспект Гімназичний) та Михайло Ковалевич. Дуже дивно, що під час ліквідації цвинтаря більшовики не потурбувалися про перепоховання навіть своїх радянських героїв…

Похорон Григорія Пеліна 1919 рік.

А на місці круглої клумби знаходилася могила всесвітньо відомого спортсмена Джона Поля Абса. Один з найсильніших важкоатлетів світу зустрів тут своє кохання, залишив родину в Німеччині та переїхав до Кам’янського. На похорон Джона приїхали спортсмени з усього світу, навіть легендарний Іван Піддубний.

Кругла клумба у центральному парку.

Важкоатлет Джон Поль Абс.

Коли до влади прийшли більшовики, вони намагалися знищити усе, що нагадувало про «буржуйське» минуле. Не пощадили і Заводський цвинтар, який спочатку просто закрили, а згодом повністю зруйнували. Деякі іноземці змогли отримати дозвіл на ексгумацію та перепоховати рідних на історичній Батьківщині. Але вдалося це далеко не усім. Більшість могил були зруйновані, а останки людей вивезені у невідомому напрямку.

У 30-ті роки на місці цвинтаря радянська влада вирішила збудувати парк культури. Остаточне перетворення кладовища на місце відпочинку відбулося у повоєнні роки силами німецьких полонених.

Міський парк, довоєнні роки.

І сьогодні, дивлячись на наш сучасний, доглянутий та затишний парк, важко уявити, що це місце має таке сумне і загадкове минуле. Але ж це наша історія, яку слід пам’ятати та передавати майбутнім поколінням.