У юнацькому відділі Кам’янської міської бібліотеки імені Тараса Шевченка відбулося засідання літературного клубу Світогляд. Цього разу організатори знову презентували спраглим до літературного слова кам’янчанам творчість Миколи Гоголя, але вже з його легендарним "Вієм". Що цікаве розкривали під час зустрічі, розкажуть мої колеги.

Невелика повість, написана ще у 1835 році не втрачає актуальності й до сьогодні – гоголівський "Вій" лякає, дивує, зацікавлює і змушує замислюватися над одвічними темами добра і зла, життя і смерті, кохання і ненависті.

"Містична істота, яка наприкінці твору таки загубить українського козака, вона знову на наших землях, вбиває наших козаків. Тому "Вій" для мене – актуальна, цікава, містична, загадкова повість. І перше питання, яке поставлю нашій аудиторії, про що ця повість? Повірте, скільки людей, стільки буде і думок", – запевнив засновник літературного клубу "Світогляд" Максим Дорофєєв.

Готовий до словесних баталій і постійний відвідувач клубу, пан Сергій. Фільм "Вій" знайомий йому з дитинства, а от твір прочитав зовсім нещодавно, зізнається, після трьох перечитувань щоразу відкривав щось нове.

"Переконаний, що під час розгляду повісті "Вій" будуть підійматися такі питання, що одразу й не сподіваєшся, що таке може бути. Це унікальна можливість спостерігати, як слово збагачує наше мислення", – зазначив представник літературного клубу "Світогляд" Сергій Тягнирядно.

А пані Любов після прочитання дивується наскільки "Вій" український за своєю подачею і змістовним наповненням.

"Ми дуже вдячні нашим просвітянам з Дніпра, які не лінуються приїздити до Кам’янського і давати нам можливість обговорювати нашу класику", – поділилася представниця літературного клубу "Світогляд" Любов Алексієвська.

Організатори літературного клубу намагаються підібрати репертуар так, щоб почергово висвітлювати творчість українських та зарубіжних письменників. Вже наступної зустрічі будуть розглядати роман французького письменника Віктора Гюго "Людина, яка сміється", кажуть цей твір справжня літературна бомба, завдання якої не нівечити, а звернути увагу на вічність, закарбовану в слові.