22 жовтня в Музеї історії міста Кам’янське відбувся підсумковий захід масштабного мистецького проєкту "Музей покинутих міст", який реалізується за підтримки Українського культурного фонду (УКФ) у партнерстві з ГО "Коло Мамая". Фінальним акордом виставки стала творча зустріч із головою Національної спілки художників України (НСХУ), заслуженим художником України Костянтином Чернявським.

Цього дня у залі зібралися митці, художники, актори, учні мистецьких шкіл, представники громадськості та поціновувачі української культури. Захід об’єднав усіх, кому болить доля українських міст і хто прагне зберегти пам’ять про втрачені домівки, знівечені війною.

Простір пам’яті, болю та співчуття

Експозиція об’єднала майже 70 робіт близько 40 авторів з усієї України. Формувати виставковий простір допомагали заступниця голови НСХУ, художниця та мистецтвознавиця Ганна Ярова з Києва, а також відомий графік і книжковий ілюстратор Олег Кіналь, який розробив оригінальний дизайн експозиції.

Куратори створили глибоко емоційний простір завдяки поєднанню художніх полотен, інтерактивних зон, документальних відеоматеріалів та звукового супроводу. Аудіограма із шелестом вітру та відлунням далеких голосів на порожніх вулицях змушувала відчути історію покинутих міст майже фізично. Проте найбільше глядачів вражали особисті речі людей, евакуйовані з зон бойових дій та окупації: дитячі іграшки, листи, ключі від втрачених квартир, недочитані книги та вишиваний одяг.

Варто окремо зазначити, що ця виставка стала не лише культурною подією, а й важливим осередком підтримки для вимушених переселенців, яких у Кам’янському мешкає понад 35 тисяч.

Директорка Музею історії міста Кам’янське Наталія Буланова підкреслила глибинний сенс проєкту:

"Цей простір, який ми створили в нашому музеї, — це простір пам’яті і простір співчуття. Ми маємо пам’ятати про людей, які втратили дім, підтримувати їх та спілкуватися з ними. Сьогодні взагалі поняття "дім" втратило свою колишню стабільність: це більше не фортеця, яка гарантовано захищає, і кожен із нас у будь-який момент може його втратити — так, як втратили мешканці Бахмута, Мар’їнки, Сєвєродонецька, інших міст Донеччини, Луганщини та Херсонщини. Ми зібрали чимало артефактів і плануємо формувати цю колекцію й надалі. У майбутньому це може бути окремий музей або пересувна виставка, яка має мандрувати Україною та Європою. Важливо, щоб європейці побачили візуальне відображення подій, почули розповіді людей та побачили речі, які вони рефлекторно вивозили із собою — як-от недочитану книгу з Маріуполя чи свідомо евакуйований вишитий одяг, що береже наше коріння".

Особистий біль та місія митців під час війни

До фінального заходу долучилися поважні гості: голова Дніпровської організації НСХУ, народний художник України Андрій Пікуш, заслужений художник України Гарнік Хачатрян, член НСХУ Олександр Чегорка та заступник начальника Управління культури Кам’янської міської ради Олександр Василенко.

Голова НСХУ Костянтин Чернявський у своєму виступі зізнався, що тема покинутих міст для нього — це глибокий особистий біль:

"Особисто для мене ця тема залишається дуже непростою. До повномасштабного вторгнення я жив на два міста — Київ і Маріуполь, адже очолював Маріупольську філію Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. На все життя в моїй пам’яті залишиться квиток на поїзд Київ – Маріуполь на 24 лютого 2022 року — 25-го числа там мала відкриватися виставка нашого колеги Василя Коренчука. А вже в березні російська бомба влучила в Художній музей імені Куїнджі. Було знищено безліч експонатів, повністю загинула колекція пана Василя, а також моя власна масштабна колекція творів у Центрі сучасного мистецтва "Арт-Люкс", присвячена Маріуполю. Це залишає важкий шрам у душі. Тому я щиро дякую пані Наталії за цю ініціативу. Ми маємо про цю тему не просто пам’ятати, а говорити про неї вголос і на весь світ".

Голова Дніпровської організації НСХУ Андрій Пікуш звернув увагу на те, як мистецтво реагує на події сьогодення:

"Кажуть, коли говорять гармати, мистецтво мовчить. Але це не так. Наші митці доводять незламність духу та важливість збереження ідентичності. Саме в цьому є сенс творчості, сенс життя кожного з нас, за що, власне, ми сьогодні відстоюємо Україну, відстоюємо право на свій вибір жити в умовах цивілізованого світу. Тому такі виставки дуже важливі, і гарно те, що тут співставлено деякі твори мирних часів, які пронизані спокоєм, сонцем, з творами, створеними вже під час війни, які передають драматизм і тривогу сьогодення. Митець пропускає все через власне серце, і ці рефлексії віддзеркалюють складну ситуацію, у якій перебуває Україна. Але тільки в єднанні та активності нашого суспільства ми зможемо зберегти свою самобутність".

Світло, що перемагає темряву

Одним із ключових смислових центрів виставки стала мистецька інсталяція "Батьківська сорочка", яка символізує коріння, родову пам’ять та внутрішню силу українців. Автор композиції, відомий художник із Кам’янського Олександр Чегорка, підкреслив, що саме ці глибинні смисли тримають нас у найважчі часи:

"Людина керується емоціями, символами та знаками. Коли виставка пронизана любов’ю, вірою, надією та пам’яттю, коли це відчувається в кожній роботі — це надзвичайно важливо. Саме такі речі дозволяють нам утриматися й допомагають світлу перемогти темряву".

Фінальний захід проєкту залишив у серцях кожного присутнього глибокий, майже відчутний фізично слід. Відвідувачі надовго затримувалися біля вітрин із речами з вже неіснуючих домівок, розглядали сповнені болю картини. Люди зізнавалися: ці експонати викликали у них гаму складних почуттів — від пекучого болю та туги за втраченим до глибокого співпереживання та невимовного гордощів за незламність рідного народу.

Організатори переконані, що проєкт "Музей покинутих міст" став важливим кроком у збереженні культурної пам’яті громади та осмисленні подій сучасної війни, тож він обов’язково матиме продовження й відгукнеться в серцях глядачів по всьому світу.