1 липня у приміщенні Центральної міської бібліотеки Кам’янського  відбулося офіційне відкриття персональної виставки картин місцевої художниці Олени Фішбейн під промовистою назвою "Простір єдності". Захід вийшов по-справжньому теплим, емоційним і невимушеним — ніби велика, дружня родина нарешті зібралася разом у затишній вітальні. Привітати майстриню прийшли її близькі, колеги, поціновувачі таланту та містяни, для яких мистецтво є внутрішньою потребою. В умовах війни, коли кожен із нас живе у стані постійного стресу та тривоги, подібні культурні зустрічі стають чимось значно більшим, ніж просто переглядом картин. Це справжня арт-терапія, хвилини духовного перепочинку та ковток життєдайної сили, де мистецтво лікує, надихає і повертає віру у світло.

Організатори події подбали про те, щоб кожен гість відчув цей терапевтичний ефект натхнення. Присутні мали можливість почути проникливі вірші Ліни Костенко у виконанні незрівнянної декламаторки Марії Гончар, які відгукувалися в серці кожного. Неймовірну атмосферу доповнили популярні мелодії у виконанні талановитої саксофоністки Тетяни Мізюліної, чия музика створила неповторне тло для художнього простору. Додаткових радісних емоцій та щирих посмішок додав розіграш двох картин художниці. Цікаво, що одну з робіт виграла відома майстриня Надія Пирогова, яка створює дивовижні полотна з бісеру і чиї виставки також неодноразово прикрашали цю бібліотеку.

Ведуча та модераторка заходу, заступниця директора міської бібліотеки Тетяна Герасюта, дуже тонко підкреслила важливість цієї події, зазначивши, що це не просто художня експозиція, а відкритий простір для діалогу — між людиною і світом, між різними поколіннями, між кольором і тишею, між нашою пам’яттю та сучасністю. Назва виставки "Простір єдності" сьогодні звучить як ніколи символічно, адже справжня єдність народжується всередині кожного з нас, коли ми попри все здатні бачити красу, чути одне одного, берегти пам’ять і разом творити майбутнє.

Сама Олена Фішбейн зізнається, що назва виставки народилася миттєво, адже саме міська бібліотека є тим дивовижним місцем, яке об’єднує людей, котрі прагнуть до знань, нових вражень та позитивних емоцій. У новій серії робіт мисткині представлені зокрема дві картини, що посіли призові місця в Києві й були відзначені Ліною Костенко та Іваном Марчуком. Також тут можна побачити полотна, натхненні подорожами до Парижа, Києва та Ірландії. Кожна така робота про місто, написана під час війни, стала для авторки своєрідною молитвою за те, щоб воно вціліло. Створюючи їх, художниця просто просила усесвіт, аби ці куточки землі залишалися невразливими для ворожих ударів.

Окрему і дуже щемку, особисту частину експозиції Олена Фішбейн присвятила рідному Кам’янському та могутньому Дніпру, закликаючи через творчість цінувати своє коріння. Перша робота з цієї серії народилася минулого року, коли син художниці прийняв мужнє рішення йти до лав ЗСУ, щоб захищати Батьківщину. Перебуваючи у глибокій тривозі та хвилюванні, які зрозуміє кожна мати, Олена разом із родиною поїхала до улюбленого багатьма ресторану "Літо". Того дня була похмура погода, але раптово крізь хмари вийшло яскраве сонце й чарівно підсвітило цей куточок природи. Художниця сприйняла це як особистий знак, що все обов’язково буде добре — і з її сином, і з нашою країною.

Таке ж глибоке внутрішнє наповнення має і картина "Дихання Дніпра". Авторка прагнула донести, що велична річка, чию силу найкраще видно з міського мосту, буквально заряджає енергією все наше місто. Інше полотно повертає у дитинство, зображуючи улюблену багатьма поколіннями локацію зі скульптурою Оленятка, де матусі традиційно фотографують малюків. Незвичний ракурс для картини народився у творчій колаборації: художницю надихнув знімок з дрону, який зробила дівчина-переселенка з Донецька на ім’я Оксана, яка наразі живе за кордоном. Ця робота вийшла про пошук життєвого балансу. А завершує міську серію полотно, що зображує Тритузний храм. Геометрію та локацію підказала світлина історикині Наталії Буланової, проте художниця привнесла багато свого, щоб нагадати про трагічну долю знищеного старовинного села Тритузного, від якого після будівництва заводу залишилася лише ця самотня, але нескорена церква.

Олена Фішбейн щиро подякувала усій професійній команді бібліотеки за організацію та тепло душі, а також усім друзям, журналістам, викладачам, студентам і фейсбук-підписникам, які прийшли розділити з нею цю важливу мить. Усі вони стали частиною великого та теплого "Простору єдності".

Для тих мешканців міста, які не встигли потрапити на відкриття, є чудова новина: виставка триватиме ще три тижні. Обов’язково завітайте до Центральної бібліотеки, щоб подарувати собі хвилини натхнення, емоційного розвантаження та торкнутися мистецтва, яке справді лікує серця.