До світлого свята Великодня у Центральній міській бібліотеці імені Тараса Шевченка пройшов майстер-клас із писанкарства для внутрішньо переміщених осіб. Понад три години, охочим до творчості, передавали знання і досвід кам’янчанки Альона Черба та Вікторія Яцик.

П’ятирічна Даринка, маленькими рученятами, виводить один із найдавніших елементів у народній символіці – ружу. Незважаючи на перший досвід, дівча доволі вміло тримає наповнений воском писачок. Даринка завітала на майстер-клас разом із мамою Галиною та молодшою сестричкою:

«Спочатку я малювала на яєчку олівчиком, а потім воском. Мені дуже сподобалося малювати лінії та квіточку, –  зізнається дитина. – Свою першу писанку я подарую бабуні, яка чекає на нас удома».

Майстрині Альона та Вікторія займаються писанкарством тільки з жовтня минулого року. Кажуть, зацікавилися після того як побачили за роботою своїх донечок. І ось, за півроку, десятки писанок на презентаційних тарелях виграють яскравими переливами весняного сонечка.

«Ми презентуватимемо старовинну воскову техніку, так робили здавна наші праматері. Але вони брали просто куряче яйце, а ми будемо працювати з видутком, тобто звичайним курячим яйцем, але видутим, – пояснюють писанкарки. – Розписувати будемо воском, застосовуючи звичайний писачок».

У фаворитах майстринь зображення таких елементів як безкінчник – символ води, сварга, що означає рух життя, тоді як на майстер-класі вони презентують ружу – знак сонця, а ще незмінний символ любові та щастя. До речі, ружу доволі часто зображувала на своїх роботах відома українська писанкарка з Кам’янського, на жаль, уже покійна Лариса Лосенко.

«Нам ще дуже треба багато вивчити та дізнатися, адже у всіх цих елементах настільки багатий сенс, що хочеться далі й далі вдосконалюватися. Адже для нас із Вікторією любов до писанкарства розпочалася із перших ліній по тлу яєчної шкаралупи», – зазначила Альона Черба.

Майстер-клас із писанкарства, ще й своєрідна арт-терапія, особливо для людей, які постраждали від війни.

«Спільна праця, яка надихає, насправді дуже піднімає настрій, надає сили, щоб рухатися вперед, презентує наші українські традиції про які, у свою чергу, дізнається більше людей», – коментує Вікторія Яцик.

Майже всі присутні на заході – переселенці з Бахмута. Щосуботи вони збираються у бібліотеці: спілкуються, творять, і що найважливіше – усміхаються. Одна із групи «Бахмутчан» – пані Любов.

«Нам зараз дуже треба спілкування. Ви навіть уявити не можете як ми чекаємо на суботу. Скоріше б сюди, швидше з усіма зустрітися, адже хочеться говорити, хоча коли ми тільки приїхали сюди, нам не хотілося ні з ким спілкуватися, – ділиться Любов Покашевська. – Творчість нам дуже полегшує духовний стан».

Натхненну творчістю Любов Аркадіївну, вдома, чекають чоловік, донька та онук, а онучка Юлія скоро зробить жінці найдорожчий подарунок: «Вона у мене з дня на день повинна народити, тому я чекаю, що скоро стану прабабусею. Дуже хочеться, щоб мій подарунок, який символізує любов, полегшив народження дитини, і все пройшло добре».

У планах Альони та Вікторії – продовжувати вдосконалювати майстерність писанкарства та передавати свої вміння всім охочим. А ще наприкінці майстер-класу, на символічну згадку, нашій знімальній групі майстрині подарували такі ось диво-писанки. А маленька Даринка, тим часом, зворушила заповітно-щирим великоднім побажанням, яке об’єднує сьогодні всіх українців: «Миру», – усміхається блакиттям очей.

Нехай твої слова будуть пророчими, Дариночко!..

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram