Сьогодні поговоримо про продукт, який вважається справжнім українським символом. Його із задоволенням куштують і дорослі, і діти. Помірне споживання сала — це не тільки про смак, але й про користь, адже вони містять вітаміни та антиоксиданти. Шматочок сала беруть у далекі подорожі як швидкий і поживний перекус, а у війну це джерело енергії неабияк виручає хлопців на фронті, тож на нього часто полюють родичі захисників та волонтери. Наші кореспонденти побували на центральному ринку міста та дізналися, в яку "копійку" обійдеться містянам смаколик та як обрати свіжий шматок — такий, щоб аж танув у роті.

На думку експертів, маленький шматочок зранку — найкращий корисний сніданок. Але ми і без фахівців добре знаємо: кращого продукту просто не знайти. Точної дати появи сала історики не називають, а от одомашнили свинок близько 9–10 тисяч років тому на Близькому Сході та в Китаї. Хоч з’явилося воно не в нас, саме Україна зробила національну страву гастрономічною візитівкою.

Світлана проживає в селі Українка. Вона продає м’ясо та інші домашні вироби на центральному ринку понад 30 років. Продавчиня розповідає, що тримає власне господарство та співпрацює з фермерами, і запевняє: такого смачного продукту немає більше ніде. Звичайне біле коштує 150 гривень, реброве — 250 гривень, а тоненьке із прорістю теж обійдеться в 150 гривень. На вижарки та перетопку люди беруть шматочки по 100 і 80 гривень. Жінка звертає увагу на товар: одразу видно, що він селянський, адже шкурочка випечена та дуже гарна, а саме салко — надзвичайно запашне. Водночас свиней із якісним жиром зараз небагато, адже переважно їх везе лише полтавський регіон.

Головний маркетинговий хід жінки — дати покупцеві скуштувати продукцію. Хто спробував хоч шматок, додому з порожніми руками однозначно не піде, зазначає Світлана. Цей смаколик завжди повинен бути у холодильнику.

"У серпні завжди така ціна. Трошки підвищується вартість м’яса, а разом із ним і сала. Це закономірно, — каже продавчиня. — Товар нині у тренді, як то кажуть. Його розбирають дуже швидко, бо сало — це сила. У будь-яку зиму м’ясо не так збережеться, а люди роблять заготовки, бо знають: прийде зима — і в тебе є що поїсти. Навіть якщо не буде газу, світла чи чогось іншого, із цим продуктом ми все одно виживемо, тому що ми — незламні українці".

Самі покупці розповідають, що дегустацію полюбляють, а сало обирають м’якеньке та середньої товщини. Сергій жартує: якби до смаколика ще й міцним напоєм пригощали — взагалі було б чудово. Сергій жартує: якби до смаколика ще й міцним напоєм пригощали — взагалі було б чудово.

"Буває, попадеться таке, що й жорстке візьму. Ну, проварив — та й усе. Купую щомісяця: тільки отримав пенсію — і на базар. Зазвичай беру таке середнє, тоненьке. Часто беру перекрут на м’ясорубку з часником, у рулети закручували й брали", — ділиться містянин.

Містянка Зоя теж куштує товар перед придбанням. Щодня вживає по 50 грамів невеликими порціями та переконана: смаколик обов’язково має бути в раціоні кожного.

"Смачненько. Мені треба ще якесь спробувати, бо воно займає важливе місце. Все робимо, засалюємо. І до борщику все має бути м’якеньким. А головне — щоб шкірка була м’якою", — розповідає жінка.

Мало хто знає, але цей цінний продукт містить жиророзчинні вітаміни, які підтримують здоров’я судин. 20–30 г на день абсолютно безпечні для здорової людини й не підвищують ризик серцево-судинних захворювань за умови збалансованого харчування. Воно ідеально поєднується з овочами, зеленню та білковими продуктами. Його охоче споживають поляки, угорці, німці й інші національності. Але саме для нас сало — не просто частина української кухні, а символ щедрості та гостинності.

Для когось важливо, щоб на столі стояли екзотичні фрукти, а для нас найголовніше, щоб було сало, часничок, цибулька та борщ.