У літній період Кам’янське одягає свої зелені шати. Немає місця, де б не росли квіти чи дерева. За підрахунками екологів, на кожного жителя припадає близько 14-ти квадратних метрів зелені.

Про любов до квітів свідчать і вулиці Тюльпанів, Барвінкова, Ромашкова, Каштанів, Черемшинова, Фіалкова, Бузковий провулок. Своєрідний образ надають Кам’янському парки та сквери. У місті є три великі парки: центральний, парк у районі соцміста та лівобережний. До речі, останній закладений у 1982 році, площею в 30 гектарів. Тут відкрито перший у місті аквапарк, працюють ресторани, запущено атракціони, у тому числі дитячий потяг. Також місто славиться своїм розарієм, а справжньою гордістю кам’янчан є сквер, який простягається вздовж проспекту Свободи. Композиційно зелені насадження огороджують територію скверу від транспортних магістралей. В сквері висаджено понад 20 видів дерев і близько 13-ти видів кущів. Але сьогодні ми зосередимо увагу на Центральному парку культури та відпочинку, який має статус пам’ятника садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Центральний парк Кам’янського сьогодні можна сміливо назвати одним із кращих парків України. Розташовується він на вулиці Шевченківській. Парк площею 8 гектарів було створено у 1974 році, але остаточного вигляду він набув після реконструкції у 2017-му. Про це ми розповімо трішки згодом, а допоки пропонуємо поринути в цікаву, а разом із тим загадкову історію улюбленого місця кам’янчан.

Парадоксальним чином місце сучасної радості у минулому було місцем всеохоплюючої скорботи у вигляді кладовища. За історичними даними, з 1889-го по 1933 рік у ньому налічувалося понад 24 тисячі поховань. Цвинтар займав територію всього сучасного міського парку в межах його огорожі. Через переповненість, близькість житлових будинків та неможливість прокладати водопровідні мережі виконком ухвалив рішення – ліквідувати Заводський цвинтар та влаштувати на його місці парк. Перша згадка про міський парк вже є у листопадовому номері обласної газети «Зоря» 1934 року. 1936-го в парку встановили 75-метрову парашутну вежу. Закрили цвинтар 1937-го і почали рівняти могили із землею. Остаточно Заводський цвинтар був перетворений на міський парк після війни силами німецьких військовополонених та місцевих в’язнів.

15 червня 1945 року парк культури та відпочинку Дніпровського заводу був знову відкритий для городян. 1947-го в ньому збудували літній театр на 640 місць, який прийшов у запустіння в 90-ті та був знесений у 2003 році, також у парку того періоду знаходилася естрада, майданчики для ігор та альтанки. Окрім того, були колесо огляду, тир та навіть кімната сміху.

На будівництво парку було витрачено 400 тисяч тогочасних рублів. Газета «Зоря» від 03.07.1945 р. писала: «більше 10 000 людино-днів відпрацювали на будівництві парку ливарно-метизного цеху, ливарного цеху, лісозаводу. Зроблено огорожу, архітектурну браму, літню естраду, встановлено понад 300 паркових лав, розбито чимало клумб, висаджено квіти, посаджено дерева…». Керував роботами заступник директора Дніпровського заводу з будівництва пан Москаленко.

Уже з 1970-х у парку значно збільшилася кількість атракціонів, були побудовані читальний павільйон, танцювальна веранда, оранжереї для вирощування саджанців квітів та газонних трав, штучне озеро, кімнати ігрових автоматів та дитяче містечко «Чебурашка». А от вже згадану 75-метрову парашутну вежу після нещасного випадку було демонтовано.

До речі, про штучне озеро. Уже понад 40 років на острівці штучного озера в міському парку стоїть скульптура лані з дитинчам. Її автор – видатний скульптор, лауреат численних нагород Олександр Бєлашов. Скульптурна група «Лань» створена в 1976 році та встановлена в центральному парку під час його великої реконструкції 1978 року. За нових часів бронзова скульптурна група не раз ставала предметом зазіхань крадіїв металу, а в 2017 році навіть було викрадено фігуру оленяти. На щастя, згодом її знайшли та повернули на місце. Тож «Лань» залишається окрасою та своєрідним символом центрального парку Кам’янського.

Доволі різноплановий рослинний світ парку: тополя Сімони, клен гостролистий, плакуча верба, софора японська, в’яз, горобина, липа, біла акація, каштан, береза, платан східний, а також кущі троянд та жасмину. Неповторну красу надають парку квітники. З ранньої весни і до глибокої осені захоплюють зір багатоманітністю і яскравістю барви – тюльпани, півонії, петунії, дзвіночки, маргаритки, жоржини, айстри та гортензії.

У 2017 році у парку відбулася масштабна реконструкція, яка змінила це місце до невпізнання. Оновлений центральний парк культури та відпочинку оснащений сучасними технологіями європейського стандарту. Усі доріжки вимощені бруківкою. У парку висаджено багато декоративних дерев і чагарників. Збільшилася різноманітність атракціонів. Крім цього, в оновленому парку є безліч інших цікавих елементів, які вдало підійдуть для прогулянок та романтичних побачень. Це сонячний годинник, галявина знаків зодіаку, світлова арка, п’ять абсолютно різних фонтанів, острів закоханих, гойдалки, дитячі майданчики.

Зараз парк зустрічає всіх бризками води у головному фонтані з яскравими скульптурами фламінго, а також алеєю невеликих фонтанів, що б’ють прямо з-під плитки та дають змогу дітлахам і дорослим бавитися у воді в спекотні дні. Вражає красою і водойма, що синіє посеред зелених відтінків газонів та дерев. Але і це ще не все…

У парку, як годиться, зроблені спортивні об’єкти – зона воркауту та різноманітні майданчики. Зони для занять скейтбордингом та вуличним баскетболом.

Оскільки перед реконструкцією до роботи запросили молодих дизайнерів, парк має всі шанси стати не тільки красивим, але й інноваційним, адже у роботах використовують сучасні технології вуличного освітлення, поливу, а також є місця вільного доступу до мережі Wi-Fi, позначені відповідними наліпками.

Великий та зелений парк – чудове місце для відновлення життєвої енергії. Тут можна побути на самоті або ж навпаки – опинитися у вирі святкових подій. Тут комфортно батькам із гомінкою малечею і закоханим, для яких не існує нічого, окрім їхнього кохання, сучасним тінейджерам та ліричним людям похилого віку. Зелене серце Кам’янського, попри жахи війни, пульсує ритмом щастя, запрошує в обійми легкості, свіжості та елегійності. А ще ніколи не прощається із вами, кажучи життєствердне: «До скорої зустрічі!».

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram