Сьогоднішній матеріал у рамках проєкту «Вулицями Героїв» – особливий. Не тільки через завершення циклу, а ще й тому, що вулицю, яка раніше мала назву однієї з найбільших річок країни-агресора – Волзька, у вересні минулого року перейменували на честь шістьох воїнів-кам’янчан.

Андрій Гудим, Андрій Карпов, Андрій Ляш, Андрій Шостак, Андрій Ткач та Андрій Камінський. Шестеро українських героїв, життя яких підступно забрала російська війна, але в пам’ять про яких сьогодні перейменовано вулицю у густозаселеному районі Кам’янського – на «БАМі».

Першим із воїнів, 26 січня 2015 року, відійшов у вічність гранатометник 25-ї повітряно-десантної бригади Збройних сил України Андрій Ткач. Далі російський ворог 12 лютого 2015-го забрав життя Андрія Камінського – обидва хлопці загинули на Донбасі.

Уже під час повномасштабного вторгнення віддали свої життя за Україну Андрій Гудим, Андрій Ляш, Андрій Карпов та Андрій Шостак.

Троє останніх героїв загинули в травні 2022 року, саме про них детальніше розповість їхній друг і знайомий Ігор Клец:

«Андрія Карпова знаю із 2018 року, працювали разом із ним на підприємстві «ДніпроАзот». Андрій Ляш був також сусідом і допомагав мені багато в чому. Андрій Шостак, як і я, – військовослужбовець, проходив службу в Національній гвардії України».

Ігор Клец – підполковник запасу, 20 років проходив службу в одній із військових частин Автономної Республіки Крим, у званні заступника командира полку пішов на пенсію ще до анексії. Вже більше десяти років проживає у Кам’янському, зізнається: із воїнами-героями підтримував дружні стосунки, адже жили в сусідніх будинках.

«Хлопці були жартівниками, завжди могли прийти на допомогу, всі вони любили життя, свої родини, країну».

Якщо Андрій Шостак був кадровим військовим Національної гвардії України і проходив службу в зоні АТО/ООС ще з 2014 року, то Андрій Карпов та Андрій Ляш пішли на захист України з перших днів повномасштабної війни. До того ж Андрій Шостак і Андрій Карпов були одружені та мали дітей.

«З Андрієм Карповим зідзвонювалися на початку, поки на злагодженні був. Під час розмови завжди говорив, що все буде добре, бо ми Україна – нас не зламати. А я відповідав: тримайтеся, дякую вам!»

Пан Ігор поділився відчуттями, які переповнювали душу після страшної звістки про загибель друзів.

«Звичайно, було дуже важко прийняти цю інформацію. Взагалі, дуже важко, коли проходиш повз під’їзд або дивишся на вікна квартир, де жили воїни».

Про перейменування вулиці Ігор Олександрович дізнався досить спонтанно, під час поїздки у міському транспорті. Каже: одразу зрозумів, на честь кого перейменували вулицю та зупинку навпроти 19-го ліцею.

«Знаю, що всі були тільки за перейменування, щоб залишилася пам’ять не тільки в серцях людей, але й матеріалізувалася на вулицю та зупинку».

Наш проєкт «Вулицями Героїв» добігає завершення. Колектив Міської інформаційної служби дякує всім, хто розповів про своїх синів, онуків, коханих та друзів. Післясмак, який залишається в душі зараз, – це смуток, поєднаний із гордістю. Саме вона допомагала привідкривати завісу життя українських воїнів, дослухатися до слів їхніх найдорожчих людей, наче десь на небесах хлопці давали згоду в ім’я пам’яті та ще більш проникливого розуміння нами трьох слів – Герої не вмирають. 

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram,Telegram