Міська інформаційна служба продовжує цикл сюжетів «Вулицями Героїв». В них ми розповідаємо про вулиці, перейменовані на честь кам’янчан, які, захищаючи Україну, віддали найцінніше.

Сьогодні розповімо про вулицю Матросова. З вересня 2022 року вулицю перейменували на честь Максима Чиженка.

Затишний дворик у Південному районі Кам’янського. Колись вулиця Матросова, легендарного молодого воїна, який віддав своє життя у боротьбі з противником ще за часів Другої світової війни. Час змінюється, подвиг радянської доби назавжди залишиться у пам’яті, але українські воїни повинні бути вшановані тут і тепер. Бо саме вони віддали найцінніше за нашу можливість ходити під блакиттям неба вільними людьми. На превеликий жаль, цих героїв сьогодні тисячі, і серед них – Максим Чиженок.

Біля під’їзду багатоквартирного будинку нас чекає Вікторія. Саме в цьому будинку майже 10 років тривало її жіноче щастя, аж поки минулого року ворог не зробив її вдовою, а маленького сина – напівсиротою.

При згадці про коханого на очах жінки з’являються сльози скорботи та любові, а на пальці виблискує обручка – символ пам’яті та вірності, бо її Максим був найкращим чоловіком і батьком.

«Максим працював на «Дніпровагонмаші», був збірником металоконструкцій. У нього відпустка планувалася у квітні, але оскільки почалося повномасштабне вторгнення, то в перший день о 6:40 його визвали до військкомату. Потім він поїхав до 25-ї бригади, де пробув 3 дні, там їх підготували, і вони одразу виїхали на Авдіївський напрямок».

Максим Чиженок входив до першого резерву мобілізованих через вагомий військовий досвід. Строкова служба у військово-морському флоті в Севастополі, 3 роки служби за контрактом у 25 окремій повітряно-десантній бригаді Збройних сил України та рік і два місяці служби кулеметником у зоні АТО поблизу Горлівки. Саме там 28 січня 2016 року захисник отримав перше тяжке поранення. Згодом його комісували, але попри травми він продовжував жити мрією про військову службу.

«У нього була повністю пробита щелепа, вибиті всі зуби, а також ще зі служби в АТО залишився осколок у нозі. Але ми підлікувалися, видужали і через місяць він знову поїхав на той самий напрямок. 22 березня Максим отримав друге осколкове поранення плеча, оскільки у нього було два поранення, його комісували».

Повномасштабне вторгнення Вікторія сприйняла з жахом як і звістку коханого про раптову мобілізацію.

«Максим мене про це попереджав, бо він дивився новини і розумів – щось буде. Він говорив: «Віко, до чогось це все йде, і не до гарного». Не скажу, що була готова до повномасштабного вторгнення, але сталося те, що сталося. У перший день був жахливий страх за маленьку дитину, а потім прийняла все як є. Все обов’язково буде добре, ми все переживемо та подолаємо ворога, по-іншому бути не може».

З моменту мобілізації Максима Чиженка було направлено до Авдіївки, де на той час точилися тяжкі бої. Вікторія згадує, востаннє чоловік телефонував 12 березня о 22:30 та повідомив, що у зв’язку з підривом електромереж Авдіївського коксохімічного заводу буде важко виходити на мобільний зв’язок. Наступного дня Вікторія марно чекала на дзвінок, а ввечері 14 березня мамі Максима, Марії Іванівні, принесли повідомлення про загибель сина – 13 березня 2022 року.

«О 7:30 розпочався бій, дуже багато в той день хлопців загинуло. Як мені сказали, у Максима влучив осколок, який пролетів наскрізь між серцем і легенею та вилетів з лопатки. Ноги у нього також були побиті осколками. Він загинув від великої втрати крові за дві хвилини».

Вікторія втратила чоловіка, але Максим залишив по собі маленьку копію – сина Матвійчика. Жінка зізнається, коханий дуже чекав на сина, любив малого, а Матвійчик, навзаєм, віддавав йому щиру синівську ласку.

«Коли чоловік загинув, Матвійчику було рівно 3,5 рочки, він у нас народився 5 вересня 2018-го. Матвій дуже схожий на батька,  в перші дні дуже його чекав, знав, що тато прийде з роботи, тож завжди біг до дверей. Зараз дитина вже якось розуміє, що батька нема. Максим дуже любив сина, він так чекав на цю дитину. Добре, що він є – продовження Максима».

Ще задовго до повномасштабного вторгнення військового нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. А через два місяці після смерті Максиму Чиженку присвоїли Орден «За мужність» ІІ ступеня.

У Музеї історії міста Кам’янське діє постійна виставка «Україна. Ціна свободи», де серед експонатів є військовий одяг, у якому Максим знаходився під час фатального бою.

Але особливою шаною, за словами його дружини, є перейменування вулиці на честь захисника. Заявку на перейменування Вікторія разом із мамою чоловіка, пані Марією, подали як тільки з’явилася інформація про міську ініціативу. Жінка згадує, тоді проголосувало дуже багато кам’янчан та й сама процедура була доволі швидкою.

«Я дуже рада тому, що моя дитина знатиме, що його тато Герой. Матвій ще маленький і багато чого не розуміє, але коли підросте, буде пишатися батьком. Дуже багато людей проголосувало за перейменування: друзі, рідні, незнайомі люди голосували. Мені дуже приємно з цього, і взагалі добре, що в Кам’янському багато вулиць перейменували на честь загиблих воїнів – це правильно, так повинно бути».

Вулиця Максима Чиженка простягається між затишними і спокійними двориками міста та виходить на гамірливий проспект Свободи. Навіть тут спостерігається глибокий символізм. Коли син Героя маленький Матвійчик стане дорослим, кожного разу, коли заходитиме на тиху вулицю, буде згадувати рідного батька, який подарував йому життя. Який любив щиро, захищав завзято і навічно залишився у тому березні, серед пекла Авдіївської промзони. Напевно, з думками про квітневий день відпустки, найдорожчих людей поруч і рідну вуличку, яка виходить на символічний проспект Свободи –  у вільній, завдяки в тому числі йому, країні.

Присоединяйтесь, читайте и смотрите новости МИС ТВ на ресурсах:  YouTube,  Facebook,  Instagram,  Telegram