На початку березня у світі відзначають Міжнародний день порятунку котів. Щодня ці тварини знаходять прихисток на територіях підприємств, в офісах, зоомагазинах і навіть у державних установах. У Кам’янському ця тенденція активно підтримується: ми завітали до кількох місць у місті, де котики не просто знайшли свій дім, а стали важливою частиною колективу.

За даними зоозахисних організацій, лише в Європі та США щороку з вулиць забирають понад 4 мільйони котів. В Україні тисячі тварин щорічно знаходять прихисток саме завдяки небайдужим людям. Для працівників такі чотирилапі мешканці стають не лише підопічними, а й справжніми друзями та "антистресом".

Чотири лапи та службові будні: коти у ЦНАПі

На території Кам’янського ЦНАПу мешкає четверо котів. У 2018 році під час візиту до притулку працівники звернули увагу на дорослого кота з сумними очима. Тихон жив в окремій клітці, бо не міг знайти спільну мову з іншими тваринами, проте до людей він виявляв неймовірну ніжність. Так у центрі з’явився перший підопічний. Фахівець департаменту муніципальних послуг та регуляторної політики КМР Ірина Сич згадує:

"Він тоді перебував у притулку після аварії — ви бачили, у нього з оком є проблеми. З іншими тваринами Тихон зовсім не ладнав, але для людей був дуже лагідний, тому ми вирішили, що він житиме у нас".

Згодом до нього приєдналися рудий Рижик та трикольорова Муся. Маленьких кошенят знайшли виснаженими у кущах біля лівобережного каналу. Навіть лікарі не давали оптимістичних прогнозів, але турбота людей зробила диво. Котики одужали й тепер стали справжніми улюбленцями. Головний бухгалтер департаменту Валентина Чернявська розповідає, що має до підопічних особливі почуття:

"Я сама з Херсонської області, у нас там теж був такий рудий котик. Тому до нашого Рижика у мене особливе ставлення. Він такий беззахисний: коли був маленьким, часто хворів, тож жалієш його, як дитину".

А два роки тому у ЦНАПі з’явився ще один мешканець, якому зараз вже 18 років. Попри поважний вік, він почувається чудово: любить м’ясо, п’є воду зі спеціального крана і багато спить, даруючи оточуючим спокій.

"Часіки" з фронту: хвостаті волонтери

Ще одним притулком для котів став волонтерський хаб Козацької церкви Пресвятої Богородиці. Тут мешкають двоє рудих братів, яких привіз із самої передової настоятель храму отець Феодосій. Колись крихітні кошенята, що поміщалися на долоню, подолали довгий шлях із зони бойових дій до Кам’янського. Своє незвичне ім’я вони отримали на честь рідного дому, який воїни ЗСУ називають лагідно — "Часік". Отець Феодосій ділиться історією їхньої появи:

"Звуть їх "Часіки" — це один позивний на двох. По-перше, вони брати, їх неможливо роз’єднати. А по-друге, вони з Часового Яру. Ми приїхали до військових із допомогою та концертом, а нас вмовили забрати малих. Так вони й залишилися: спочатку жили при храмі, а згодом — у волонтерському центрі".

Тепло замість реклами

Подібні історії можна зустріти і в багатьох зоомагазинах міста. Часто там мешкають котики і навіть песики, яких колись підібрали на вулиці. Вони стають справжніми "співробітниками": зустрічають клієнтів, гуляють між полицями з кормом і охоче приймають ласку від відвідувачів.

Іноді достатньо людської турботи, щоб змінити життя. А чотирилапі друзі у відповідь дарують найцінніше — тепло, спокій і щиру радість.